ївга, велика богиня,
сьогодні зовсім не в гуморі.
хлипає та зітхає, сльози в її очах.
горе нам, легковажним,
що марили про погоду!
певно ж, її причини ―
під сімома замками.

ви засмутили мене,
припустивши дуже сміливо,
що ваші смішні забаганки
не здадуться мені такими.

любі мої, хороші!
зважте, наприклад, всесвіт
на терезах, що маєте
від забобонних предків:
чи не повіриться вам
після такого зважування,
що його, нескінченно славного,
нібито вже й не існує?
той, хто його створив,
пішов; і свої таємниці
в слові своєму, а не в землі,
поховав. хто шукатиме, знайде, ―

так промовляла, співаючи,
ївга, велика богиня,
коли колисала сонце
напередодні хрещення