Письменник Н. у своєму затишному кабінеті з видом на озеро, що мальовничо виблискувало крізь старі розлогі дерева, повільно проклацав на клавішах комп‘ютера магічне слово «Кінець» і задоволено допив рештки вже зовсім холодної кави. Отже, було закінчено вже другий роман - «А потім кохання повернулося - 2». Це було продовження його першого твору, який приніс йому успіх, можна сказати, відкрив нову еру в житті…
Здається, ще тільки вчора вони з дружиною-однокурсницею бігали по різних редакціях у пошуках хліба насущного, підміняючи одне одного біля коляски. А тепер син - зовсім дорослий, програміст, працює за кордоном. Дружина вже виконує обов‘язки головного режисера на телебаченні. Він ще спить, а його половинку, яка ледь встигла випити зелений чай і стрімко написати на серветці: «каша на плиті цілую», вже забирає на роботу сріблястий «рено». Коли ж вона підвечір, а інколи й вночі, повертається з цього клятого телебачення, то завжди кидає на льоту «Мене немає!» і прожогом мчить до ванної кімнати, одного разу навіть й заснула там…
А він… А він тривалий, надто тривалий, час, як то кажуть, пас задніх - працював редактором в одному маленькому видавництві, що чудом зберіглося після цілого каскаду скорочень, з такою суто символічною зарплатою, яку йому ледве вистачало на проїзд і вегетаріанські обіди в обшарпаному буфеті.
Якось взимку він, повертаючись з роботи, підсковзнувся і зламав ногу. Довелося майже півроку пролежати, а трохи згодом просидіти вдома. Ось тоді він і почав писати… роман. Йшлося про подружжя, що весь час сварилося, розлучалося, знову мирилося, знову розлучалося…
Дружина показала дискету комусь з колег… Все швидко закрутилося! Роман «А потім кохання повернулося» спочатку видали невеличким накладом. І знову дружина діяла активно - роздала свіжі примірники потрібним людям. Книгу незабаром перевидали… І почалося! Його половинка одразу влаштувала читацьку прес-конференцію на рідному телебаченні. Коли він з‘явився у студії - хоч ще й з паличкою, але стрункий, з легкою рудою борідкою і у шийній хустці, зав‘язаній люблячими руками його найближчої людини, аудиторія просто розридалася оплесками…
Тепер із видавництвом було покінчено - раз і назавжди! Він почав отримувати дивовижні для нього гроші - за інтерв‘ю, за лекції, за перевидання…
Н. звично сидів за робочим столом, вкотре милуючись озером, що наповнювало його кабінет блакитним сяйвом і вологою прохолодою.
Він відкрив титульну сторінку нового роману і завмер - замість слів «А потім кохання повернулося - 2» екран висвічував одну літеру «А»…
Раптом він буквально спиною відчув присутність в кабінеті ще когось. Н. обережно повернувся на кріслі й побачив білявого хлопчика років семи у білій куртці з капюшоном, що скромно сидів на стільці, схрестивши ніжки у білих кросівках.
-Та не бійся ти так, - посміхнувся хлопчик. - Я тут трохи підправив твій текст і назву скоротив. Ти сам вслухайся: «А потім кохання повернулося» - це ж водевіль якийсь! «А» - і все! Саме з А все починається, недарма кажуть: від Адама…
-Так у мене ж це серіал, - почав виправдовуватися Н., - читачі чекають на продовження, а тут… А взагалі - хто ти такий?!
-Я теж починаюсь на літеру А. Я - Ангел…
-Ангел? - майже скрикнув Н. - Та які ангели можуть бути у двадцять першому столітті?
-Бачиш, - щиро засміявся хлопчик, - сам же визнаєш, що ангели раніше були. Так чому зараз їх не може бути? Скажімо, я - Ангел управління прози головного управління творчості…
-Господи, - всюди бюрократія! - зітхнув Н.
-Вибач, не бюрократія, а налагоджена система впорядкування творчих процесів!
Хлопчик схопився зі стільця і почав швидко, ніби літаючи, рухатися, своєю незвичною пластикою чимось нагадуючи Майкла Джексона. В емоційному запалі він перекинув чашку, і кава пролилася прямо на килим.
-Так, досить вже, - роздратовано заволав Н., - іди геть звідси! Всю квартиру перевернув!..
Ангел якось одразу зніяковів і тихенько промовив:
-Не ображайся на мене! Кожен виконує свою роботу: я - свою, ти - свою. Але дуже прошу тебе: нічого не виправляй у тексті. Просто перечитай і публікуй!
Хлопчик підійшов до стіни й прямо на очах Н. розтанув у ній…

Роман не мав успіху. М‘яко кажучи, він просто провалився. Дружина була страшенно розчарована. Вранці він вже не знаходив не лише записки «каша на плиті цілую», а й самої каші…
Після однієї з тепер поодиноких зустрічей із читачами до нього підійшла літня пані з романом «А потім кохання повернулося» у руках і прошепотіла йому на вухо:
-Підпішіть мені ваш перший роман. Але більше нічого не пишіть - ні «А», ні «Б»…
«Сам знаю, стара дурепо», - подумав він і розмашисто вивів фломастером свій підпис на титульній сторінці, лагідно посміхаючись…

Минуло кілька років. Переглядаючи електронну пошту, він помітив повідомлення англійською мовою. Текст був нескладний для нього, і він швидко його прочитав: «Шановний містере Н.! Нобелівський комітет висуває Ваш роман «А» на здобуття…» Він не зміг дочитати текст до кінця - заважали чи то сльози, чи то сяюче озеро, що сліпило очі…

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік