— Бачив, як той дрищ французький жим робив?
— Та бачив. Лікті в боки, дихалка збита... Каліч, бля…
— Тренер теж молодець, нах — нічо не каже, в смартфоні залипає...
— А йому шо? Аби за індивідуальні листали... А як тобі брюнеточка на кардіо? В лосинах, а?
— Ох, дааа…
У роздягальні елітного фітнес-центру бадьоро закривали вуглеводні вікна двійко роздутих бицюганчиків. Один черпав ложечкою м’який сир, інший зі свого лоточка просто руками наминав шмат курятини.
— Чуєш, а спину ти як качав?
— Та як? Гіперекстензія, Т-тяга, станова. Нічо такого.
— Просто бачу, що крила, нах, аж під футболкою видно.
— Стараюсь...
Бицюганчики були знайомі не так давно, може, занять із п’ять. Тож цікавість до досягнень одне одного була цілком природньою.
— Чуєш, — бицюганчик із курятиною легенько стукнув кулаком іншого по литці. — А це ти шо, ноги бриєш?
— І ноги, і груди.
— Серйозно? Бо трусив мені тут один, що в нього на ногах не росте бо ікри накачані те й нема звідки.
— Пфф! В нього просто лисі ноги. А я пловець, ми на змаганнях бриємо все. Дивись!
Бицюганчик із сиром відставив свій лоток і зняв футболку. Під нею були поголені, без жодної волосини рельєфні груди.
— Прикольно, — оцінив співрозмовник. — А з біцухою шо робив? І за скільки такий ефект?
— Починав з базових вправ. А потім додав дроп-сет, нах, на пропрацювання м’язів-антагоністів біцепс-трицепс. Дуже ефективно, гля!
Пловець став у стійку, демонструючи видатний біцепс:
— Можеш помацати.
Бицюганчик помацав і високо оцінив пророблену роботу.
— Нічо так.
— Крутий сет, десь пів року роблю, нах. Але не постійно, час від часу.
— Та ясно.
Пожували. Посопіли. Запили водичкою.
— В четвер, як хочеш, то покажу тобі цей дроп-сет.
— Покажеш. Подай отой лоток.
— На, нах… Я в душ. А ти як закриєш вуглеводне вікно то відкрий звичайне.
Пловець пішов відлити, після чого закрився у душовій. Зашуміла вода. Другий бицюганчик покінчив зі своїм лоточком і теж пішов у душ. Тільки він перед тим не відливав. Хвилин за десять обоє клієнтів фітнес-центру стояли перед дзеркалом у повний зріст і повністю голі. Витирались рушниками й розглядали у віддзеркаленні як себе, так і одне одного. Говорили про смакові палітри протеїну, важливість риб’ячого жиру з його омега-3 та омега-6, а також про те, хто яким джерелам амінокислот віддає перевагу. Потім знову переключились на тіла.
— А сушишся ти як, нах? Шо навіть нижні кубики такі чіткі.
— Та тут навіть не так сушка, як харчування. Скину тобі блогера одного. Він по збалансованому харчуванню дуже толково задвигає. І жир просто не збирається!
— Кидай-кидай! Бо в мене нижні кубики, що б не робив — ховаються. Аж бісить, нах!
— О! Я ще колись знайшов один сет — там щось десяток простих вправ типу “велосипедика” і скакалка. І все. І відпочинок по 40 секунд. На все про все десь пів години. Але за цей час ти так вбиваєшся! Зате результат є. Можеш пробити!
Бицюганчик повернувся до колеги, широко розставив ноги й напружився. Пловець не довго думаючи замахнувся й ударив співрозмовника в живіт. Кулак глухо стукнув по пресу й відскочив.
— Бач? І нічо! Тільки від твого перстня синяк тепер буде…
— Сорян, не подумав — пловець машинально напів поплескав, напів погладив кубики бицюганчика.
— Та нічо… А ще, як цікаво, то можу нормальну гормошку підігнати. Сам її п’ю — без цього ніяк.
— То ж печінку посадиш!
— Та нічо їй не буде, це ж не хімія галіма!
— Ше не ясно, шо гірше, нах… А за стручок не боїшся? Що гормони так все перекосять, що про баб можна забути.
— Стручок в порядку! Засікай! За хвилину в бойовій готовності! А то й швидше!
І справді. Хвилини не пройшло, як апарат бицюганчика, який до того безпорадно бовтався межи ногами, розправив складки й налитий кров’ю гордо зиркав на співрозмовника з висоти свого прутневого зросту.
— Бач? Ану, веди сюди оту, в лосинах! Твердий, як твій череп, можеш помацати!
— Та я вірю.
— Отож!
Бицюганчик угомонився й почав було вдягатись, але так і не скорений апарат усе ускладнював. Щоб змістити акценти з прутня, він вилаявся:
— Довбані квадрицепси! Так накачав сьогодні ноги, що аж штани не налазять!
— Може, то гормошка так на квадри дає, що штани тісні?
— Нє, то тренажери. Тут на задній частині стегна є м’яз… Підійди, покажу.
Пловець підійшов і бицюганчик провів пальцем по задній частині його стегна, пояснюючи за особливості будови м’язів.
— От напруж! Бач? А тепер приклади пальця сюди. Бач? В мене не так.
Бицюганчики стояли лицем до лиця, поклавши руки на задні частини стегон один одного. Запала багатозначна тиша і…
Крізь відкрите вікно з вулиці долинали пахощі весняного вечора, від яких так часто паморочиться голова. Вуглеводні вікна були надійно закриті та значно надійніше були зачинені двері роздягальні. За ними в епілептичному мерехтінні лампи денного світла двійко роздутих бицюганчиків неквапно толочились у м’язисті дупи з мінімальним прошарком жиру.


10.10.2023.