ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр

Віктор Кучерук
2024.02.25 06:52
За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,
А в дзеркалі видно згасання
Нестримно печальне моє.
За вікнами далеч безкрая
І ранку упевнений крок,
А в дзеркалі сутінню зяє
Близький і глибокий куток.

Микола Соболь
2024.02.25 05:50
Що ти плачеш? На тобі перо,
паперовий лист, чорнила трохи…
Опиши, як заревів Дніпро.
Чи, то ковбик так після гороху?
Читачу подобається драйв,
трохи сексу, бо без нього пісно,
він шепне на вушко: «It's My Life»,
і вона віддасться йому, звісно.

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Меланія Дереза
2024.02.08

Апостол Відчаю
2023.12.25

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Гундарєв (1955) / Проза

 Гра в бісер-1
Що тільки не писав Олексій Сушняк протягом свого насиченого всілякими дрібницями життя! Статті на різні теми - від економіки соціалізму з людським обличчям до спорту, нариси про тварин, виробничі романи, навіть п‘єси. Став членом кількох творчих організацій, щоправда, більша половина з них згодом самоліквідувалася. Стільки мріялося, планувалося… І, зрештою, що? Волосся, про яке він писав у своїх останніх поезіях, лишилося лише у носі, дорослий син чкурнув за кордон, дружина вже понад сорок років та сама. Як й обшарпана двокімнатна квартира. От хіба що пенсію трохи підняли…
- Чуєш, - якось ввечері каже дружина, - а чи не рано ти крила свої склав? Ти ж ще зовсім молодий чоловік, можна сказати, хлопець, а сидиш вдома, наче на вокзалі, - чогось чекаєш-чекаєш, а нічого не робиш…
- А що мені накажеш робити? - він намагається обережно підтримати діалог.
- А що - це я маю тобі пояснювати що робити? - переходить у наступ дружина.
- Що, хіба я повинна розказувати, що твій бездарний однокурсник Сидорчук - вже головний редактор на каналі. Марійка, твоя колишня заступниця, тиха американка, - успішна бізнес-вумен у Кракові…
- Так, ясно, - він рвучко злітає з дивана і починає стрімко бігати по кімнаті - з одного кута в інший. - Що, скажи, що я маю зробити? Скажи лише - що, й я тут же починаю…
Дружина хвилинку з таким ніжним болем, наче на маленького сина, якого треба покарати за якусь нікчемну провину, але рука якось не піднімається, дивиться на свого супутника життя - прозорого, наче акварелька, лисуватого, такого беззахисного.
- Пиши роман! - владно промовляє вона тихим голосом. - Роман про кохання! Роман-бомбу! Щоб розірвав усіх на дрібні шматочки! І не про квіточки і піпочки, а смачний, липкий…
- Ясно-ясно, - він закриває голову руками, ніби від страшенного дощу з дрібного, але такого болючого каміння…
За передвечірнім вікном білим пір‘ям м‘яко спускається сніг - перший сніг у цьому році.

Сонячним червневим ранком Сушняк у новій смугастій сорочці делікатно сидить на краєчку стільця біля масивного стола головного редактора - також масивного, як і його стіл.
- Що можу я тобі сказати, - головний гучно відсьорбує ковток кави. - Роман мені сподобався. Навіть дружині носив читати. Три ночі майже не спали. Зовсім наче тихоня, а такий розбишака - і коняку сюди присобачив, і пози різні вигадав…Ларс Трієр просто відпочиває! І ніс стромляєш куди треба і куди не треба… Тож беру і буду друкувати. Моя дружина так і каже: «Бомба!»… Тільки ім‘я треба замінити. Ти, здається, Олексій? Сушко?
- Сушняк! - швиденько поправляє він головного.
- Та яка різниця? Воно не грає! Ти ж тепер автор майбутнього бестселера. Починається нова ера у твоєму житті - інтерв’ю, конференції, поїздки, шанувальниці… Тож відтепер ти не Олексій Сушко чи Сушняк, а … скажімо, Сливко Липкий. Отже, пане Сливку Липкий, ви наразі усвідомлюєте, що у вашому житті починається нова ера? А твоя дружина, якщо ти взагалі одружений, це розуміє?
- Так, розуміє, - тихо відповідає колишній Олексій Сушняк, а нині Сливко Липкий. - Сказала, щоб я забирався геть разом із своїм романом і валізою…
- А де ж валіза? - лагідно посміхається головний.
- Тут, у передбаннику.
- От і добре. Все буде добре! Знаєш таку пісню?
- Знаю…
- Коротше, у нас у редакції є вільна вакансія прибиральниці. Є, на щастя, вільна кімнатка з диваном і туалетом на коридорі. Отже, бери валізу і починай, так би мовити, віту нуову - нове життя! Зранку будеш прибирати, вдень відсипатися, а вночі писати романи. Ось такі, як цей! Якусь копійчину на каву ми тобі придумаємо. Так всі починали - і Джек Лондон, і Стейнбек, і ще хтось. Отже, успіхів!..
Лунає потужний реп мобільного телефону, і головний кремезною рукою, немов набридливу муху, видганяє бомбописця від свого стола. Мовляв, ВРЕМЯ ИСТЕКЛО! Дійсно, ВРЕМЯ и СТЕКЛО…
За склом по підвіконню впевнено крокує горобець. Він посміхається, ніби хоче сказати: мені б ваші турботи…

А чому - «Гра в бісер»? Та про це трохи згодом.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-11-11 18:10:09
Переглядів сторінки твору 226
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.794 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.674 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2024.02.08 19:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Кравченко (Л.П./Л.П.) [ 2023-11-12 13:54:08 ]
Цікава присвята

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Кравченко (Л.П./Л.П.) [ 2023-11-12 13:54:28 ]
Цікава присвята

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Кравченко (Л.П./Л.П.) [ 2023-11-12 14:08:14 ]
Цікава присвята

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарєв (М.К./Л.П.) [ 2023-11-21 19:05:53 ]
Щиро дякую.