![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.27
06:21
А ти геть зовсім не така,
Як всі мої знайомі, –
Немов хмариночка, легка
Й гаряча, ніби пломінь.
Не показна, не голосна
В гурті жінок чи скраю, –
Неначе зіронька ясна
В імлі струмливій сяєш.
Як всі мої знайомі, –
Немов хмариночка, легка
Й гаряча, ніби пломінь.
Не показна, не голосна
В гурті жінок чи скраю, –
Неначе зіронька ясна
В імлі струмливій сяєш.
2024.07.27
02:24
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
2024.07.26
23:39
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.07.26
20:36
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
2024.07.26
19:27
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
2024.07.26
17:47
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
2024.07.26
14:11
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім…
Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити
2024.07.26
13:51
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
2024.07.26
09:23
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
2024.07.26
08:07
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
2024.07.26
07:43
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
2024.07.26
07:31
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
2024.07.25
23:15
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
2024.07.25
21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
2024.07.25
18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
2024.07.25
17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Літературна премія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Літературна премія
Літературна премія
Бачили, як кіт вилизує кішку перед копуляцією? Дбає про неї.? Бачили. Дуже миле видовище, втішливе. . Тому мені подобаються й письменники, які хвалять одне одного, пишуть панегірики, оди, красномовні натяки, штовхають дружніх одне одному муз на Парнас і обдаровують одне одного літературними преміями, а то й гарячими поцілунками на літературних збіговиськах. І не тільки
А серед ваших знайомців є такі?
У мене є. І це втішає, оскільки сатиричне стило не має спочинку, а, отже - я ще не вмер. Наче.
Нещодавно відбувся один такий літературний конкус. Аби отримати премію потрібно збиватися в зграю. Чи, принаймні, в тандем. Бажано перед оголошенням результатів виставити "поляну" членам суддівської ради та щось пообіцяти. І результат гарантовано. Якщо ж член суддівської ради виявиться непідкупним, то варто підстерегти його в темному кутку і добряче віддухопелити. І пообіцяти зламати руку, якщо буде голосувати проти.
Минулого року довелося і мені бути арбітром на змаганнях титанів красної словесності.
Затисли мене тоді лірики в тьмяному коридорі. І зав'язалася люта січа. Одному сонетяреві довелося відкусити вухо, іншому зав'язати вузлом прутня, а третьому - найнахрапистішому - зробити з носа невеличкого хобота. Так що подумайте сто разів, перш ніж погодитися бути суддею на творчих збіговиськах. Справа ця небезпечна, кривава та вельми невдячна. Якщо хирляві, не знаєте бойового самбо чи боксу - відмовляйтеся негайно, бо здоров'я дорожче за істину. А от якщо бігаєте щодня марафон, сто разів піднімаєте пудову гирю - тоді можна.
Дружина каже:
Подала заявку на участь в конкурсі "Душа моя, окрилена, ридає!".
- А де він відбудеться?
- В Ірпені, в будинку письменників.
- Ох, страшне це місце, люба. Там стільки сліз письменницьких пролито, що Дніпро здасться струмочком. Не ходи туди. Залишся вдома, я тобі краще борщ зварю та наліплю лінивих вареників.
- Не хочу вареників! Хочу увічнити свої творіння та показати колегам, що і я не пальцем зроблена!
Не зміг її відмовити. Уперта жінка - як кам'яна скеля: не зрушиш. Довелося на ходу придумувати запасний варіант спасіння.
Жінка поїхала до Ірпеня електричкою, а я маршруткою, аби випадково не перетнутися.
Під час конкурсу, нашорошивши лапаті вуха, стояв у коридорі. Вивчив увесь склад комісії, де вони живуть, їхні телефони та склад сімей. Це неоціненна інформація.
Миколу Приходька - голову комісії, підстеріг в кущах, коли він рушив до крамниці купити ковбаски. Зчавив ззаду карк залізними пальцями і просичав:
- Якщо Марина Крутихвіст не отримає першу премію - помреш лютою сиертю. Труп не знайдуть. Зрозумів?
З іншими членами комісії було трохи складніше, бо вони ходили парами, відчуваючи, що над їхніми головами нависла сокира біди.
Особливо складно було з Елеонорою Голопупенко та Анастасією Шобтиздох. Обидві були настільки огрядними, що я не міг їх обхопити руками. Тільки шиї.
Щоб не впізнали нападника - довелося начепити маску упиряки.
На стежці, якою вони ходили, викопав глибоку яму, зверху натягнув поліетилен та присипав пісочком. І коли цей поважний дует відповідальних осіб шубовснув під землю закричав:
- Перша премія - Марині Крутихвіст. Якщо не згодні - закопаю зараз вас живцем! То яке ваше рішення?
- Згода.
Кинув я до ями драбину і хутко накивав п'ятами, аби притиснути до кілка наступну жертву.
Під вечір так втомився, що ледь не встиг на останню маршрутку. А конкурс буде продовжуватися і завтра. Аж пообіді оголосять результати.
Прийшов додому, а дружина не спить, чекає.
Питає:
- Ти де був, чоловіче? Вже північ.
- Викликали на працю. Лопнула труба з гарячою водою в Дарницькому районі.
- Зрозуміло. А я на конкурсі вже виступила. Правда, комісія суддівська якась дивна. Коли я проходжу поруч - сахаються і хрестяться, а говорять зі мною пошепки і тільки на ви. А очі повні сліз. Ох, нелегка поетична праця, якщо люди так страждають. Так можна захворіти, а то і завчасно померти.
"Це точно",- подумав я, згадуючи як хрустів кадик Сашка Пустомелі під моїми пальцями. Довго довелося його переконувати. Ой довго...
Премію дружина отримала. Нині, розпашіла та вдоволена лежить на моїх грудях і тихо сопе. Наступного місяця буде ще один літератуурний конкур. Але вже не біля столиці, а у Львові. Тому треба підготуватися, придумати стратегію і тактику майбутнього бойовища.
Ну, а якщо вам приспічить взяти участь в поетичній різанині - не соромтеся, звертайтеся. Плату за послуги візьму символічну: сто тисяч. Якщо згодні - надсилайте в месенджер повідомлення. Номер рахунку дам у приваті.
З повагою, вуйко Сашко
28.11.2023р.
Бачили, як кіт вилизує кішку перед копуляцією? Дбає про неї.? Бачили. Дуже миле видовище, втішливе. . Тому мені подобаються й письменники, які хвалять одне одного, пишуть панегірики, оди, красномовні натяки, штовхають дружніх одне одному муз на Парнас і обдаровують одне одного літературними преміями, а то й гарячими поцілунками на літературних збіговиськах. І не тільки
А серед ваших знайомців є такі?
У мене є. І це втішає, оскільки сатиричне стило не має спочинку, а, отже - я ще не вмер. Наче.
Нещодавно відбувся один такий літературний конкус. Аби отримати премію потрібно збиватися в зграю. Чи, принаймні, в тандем. Бажано перед оголошенням результатів виставити "поляну" членам суддівської ради та щось пообіцяти. І результат гарантовано. Якщо ж член суддівської ради виявиться непідкупним, то варто підстерегти його в темному кутку і добряче віддухопелити. І пообіцяти зламати руку, якщо буде голосувати проти.
Минулого року довелося і мені бути арбітром на змаганнях титанів красної словесності.
Затисли мене тоді лірики в тьмяному коридорі. І зав'язалася люта січа. Одному сонетяреві довелося відкусити вухо, іншому зав'язати вузлом прутня, а третьому - найнахрапистішому - зробити з носа невеличкого хобота. Так що подумайте сто разів, перш ніж погодитися бути суддею на творчих збіговиськах. Справа ця небезпечна, кривава та вельми невдячна. Якщо хирляві, не знаєте бойового самбо чи боксу - відмовляйтеся негайно, бо здоров'я дорожче за істину. А от якщо бігаєте щодня марафон, сто разів піднімаєте пудову гирю - тоді можна.
Дружина каже:
Подала заявку на участь в конкурсі "Душа моя, окрилена, ридає!".
- А де він відбудеться?
- В Ірпені, в будинку письменників.
- Ох, страшне це місце, люба. Там стільки сліз письменницьких пролито, що Дніпро здасться струмочком. Не ходи туди. Залишся вдома, я тобі краще борщ зварю та наліплю лінивих вареників.
- Не хочу вареників! Хочу увічнити свої творіння та показати колегам, що і я не пальцем зроблена!
Не зміг її відмовити. Уперта жінка - як кам'яна скеля: не зрушиш. Довелося на ходу придумувати запасний варіант спасіння.
Жінка поїхала до Ірпеня електричкою, а я маршруткою, аби випадково не перетнутися.
Під час конкурсу, нашорошивши лапаті вуха, стояв у коридорі. Вивчив увесь склад комісії, де вони живуть, їхні телефони та склад сімей. Це неоціненна інформація.
Миколу Приходька - голову комісії, підстеріг в кущах, коли він рушив до крамниці купити ковбаски. Зчавив ззаду карк залізними пальцями і просичав:
- Якщо Марина Крутихвіст не отримає першу премію - помреш лютою сиертю. Труп не знайдуть. Зрозумів?
З іншими членами комісії було трохи складніше, бо вони ходили парами, відчуваючи, що над їхніми головами нависла сокира біди.
Особливо складно було з Елеонорою Голопупенко та Анастасією Шобтиздох. Обидві були настільки огрядними, що я не міг їх обхопити руками. Тільки шиї.
Щоб не впізнали нападника - довелося начепити маску упиряки.
На стежці, якою вони ходили, викопав глибоку яму, зверху натягнув поліетилен та присипав пісочком. І коли цей поважний дует відповідальних осіб шубовснув під землю закричав:
- Перша премія - Марині Крутихвіст. Якщо не згодні - закопаю зараз вас живцем! То яке ваше рішення?
- Згода.
Кинув я до ями драбину і хутко накивав п'ятами, аби притиснути до кілка наступну жертву.
Під вечір так втомився, що ледь не встиг на останню маршрутку. А конкурс буде продовжуватися і завтра. Аж пообіді оголосять результати.
Прийшов додому, а дружина не спить, чекає.
Питає:
- Ти де був, чоловіче? Вже північ.
- Викликали на працю. Лопнула труба з гарячою водою в Дарницькому районі.
- Зрозуміло. А я на конкурсі вже виступила. Правда, комісія суддівська якась дивна. Коли я проходжу поруч - сахаються і хрестяться, а говорять зі мною пошепки і тільки на ви. А очі повні сліз. Ох, нелегка поетична праця, якщо люди так страждають. Так можна захворіти, а то і завчасно померти.
"Це точно",- подумав я, згадуючи як хрустів кадик Сашка Пустомелі під моїми пальцями. Довго довелося його переконувати. Ой довго...
Премію дружина отримала. Нині, розпашіла та вдоволена лежить на моїх грудях і тихо сопе. Наступного місяця буде ще один літератуурний конкур. Але вже не біля столиці, а у Львові. Тому треба підготуватися, придумати стратегію і тактику майбутнього бойовища.
Ну, а якщо вам приспічить взяти участь в поетичній різанині - не соромтеся, звертайтеся. Плату за послуги візьму символічну: сто тисяч. Якщо згодні - надсилайте в месенджер повідомлення. Номер рахунку дам у приваті.
З повагою, вуйко Сашко
28.11.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію