Літературна премія

Бачили, як кіт вилизує кішку перед копуляцією? Дбає про неї.? Бачили. Дуже миле видовище, втішливе. . Тому мені подобаються й письменники, які хвалять одне одного, пишуть панегірики, оди, красномовні натяки, штовхають дружніх одне одному муз на Парнас і обдаровують одне одного літературними преміями, а то й гарячими поцілунками на літературних збіговиськах. І не тільки
А серед ваших знайомців є такі?
У мене є. І це втішає, оскільки сатиричне стило не має спочинку, а, отже - я ще не вмер. Наче.
Нещодавно відбувся один такий літературний конкус. Аби отримати премію потрібно збиватися в зграю. Чи, принаймні, в тандем. Бажано перед оголошенням результатів виставити "поляну" членам суддівської ради та щось пообіцяти. І результат гарантовано. Якщо ж член суддівської ради виявиться непідкупним, то варто підстерегти його в темному кутку і добряче віддухопелити. І пообіцяти зламати руку, якщо буде голосувати проти.
Минулого року довелося і мені бути арбітром на змаганнях титанів красної словесності.
Затисли мене тоді лірики в тьмяному коридорі. І зав'язалася люта січа. Одному сонетяреві довелося відкусити вухо, іншому зав'язати вузлом прутня, а третьому - найнахрапистішому - зробити з носа невеличкого хобота. Так що подумайте сто разів, перш ніж погодитися бути суддею на творчих збіговиськах. Справа ця небезпечна, кривава та вельми невдячна. Якщо хирляві, не знаєте бойового самбо чи боксу - відмовляйтеся негайно, бо здоров'я дорожче за істину. А от якщо бігаєте щодня марафон, сто разів піднімаєте пудову гирю - тоді можна.
Дружина каже:
Подала заявку на участь в конкурсі "Душа моя, окрилена, ридає!".
- А де він відбудеться?
- В Ірпені, в будинку письменників.
- Ох, страшне це місце, люба. Там стільки сліз письменницьких пролито, що Дніпро здасться струмочком. Не ходи туди. Залишся вдома, я тобі краще борщ зварю та наліплю лінивих вареників.
- Не хочу вареників! Хочу увічнити свої творіння та показати колегам, що і я не пальцем зроблена!
Не зміг її відмовити. Уперта жінка - як кам'яна скеля: не зрушиш. Довелося на ходу придумувати запасний варіант спасіння.
Жінка поїхала до Ірпеня електричкою, а я маршруткою, аби випадково не перетнутися.
Під час конкурсу, нашорошивши лапаті вуха, стояв у коридорі. Вивчив увесь склад комісії, де вони живуть, їхні телефони та склад сімей. Це неоціненна інформація.
Миколу Приходька - голову комісії, підстеріг в кущах, коли він рушив до крамниці купити ковбаски. Зчавив ззаду карк залізними пальцями і просичав:
- Якщо Марина Крутихвіст не отримає першу премію - помреш лютою сиертю. Труп не знайдуть. Зрозумів?
З іншими членами комісії було трохи складніше, бо вони ходили парами, відчуваючи, що над їхніми головами нависла сокира біди.
Особливо складно було з Елеонорою Голопупенко та Анастасією Шобтиздох. Обидві були настільки огрядними, що я не міг їх обхопити руками. Тільки шиї.
Щоб не впізнали нападника - довелося начепити маску упиряки.
На стежці, якою вони ходили, викопав глибоку яму, зверху натягнув поліетилен та присипав пісочком. І коли цей поважний дует відповідальних осіб шубовснув під землю закричав:
- Перша премія - Марині Крутихвіст. Якщо не згодні - закопаю зараз вас живцем! То яке ваше рішення?
- Згода.
Кинув я до ями драбину і хутко накивав п'ятами, аби притиснути до кілка наступну жертву.
Під вечір так втомився, що ледь не встиг на останню маршрутку. А конкурс буде продовжуватися і завтра. Аж пообіді оголосять результати.
Прийшов додому, а дружина не спить, чекає.
Питає:
- Ти де був, чоловіче? Вже північ.
- Викликали на працю. Лопнула труба з гарячою водою в Дарницькому районі.
- Зрозуміло. А я на конкурсі вже виступила. Правда, комісія суддівська якась дивна. Коли я проходжу поруч - сахаються і хрестяться, а говорять зі мною пошепки і тільки на ви. А очі повні сліз. Ох, нелегка поетична праця, якщо люди так страждають. Так можна захворіти, а то і завчасно померти.
"Це точно",- подумав я, згадуючи як хрустів кадик Сашка Пустомелі під моїми пальцями. Довго довелося його переконувати. Ой довго...
Премію дружина отримала. Нині, розпашіла та вдоволена лежить на моїх грудях і тихо сопе. Наступного місяця буде ще один літератуурний конкур. Але вже не біля столиці, а у Львові. Тому треба підготуватися, придумати стратегію і тактику майбутнього бойовища.
Ну, а якщо вам приспічить взяти участь в поетичній різанині - не соромтеся, звертайтеся. Плату за послуги візьму символічну: сто тисяч. Якщо згодні - надсилайте в месенджер повідомлення. Номер рахунку дам у приваті.
З повагою, вуйко Сашко

28.11.2023р.