ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Літературна премія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Літературна премія
Літературна премія
Бачили, як кіт вилизує кішку перед копуляцією? Дбає про неї.? Бачили. Дуже миле видовище, втішливе. . Тому мені подобаються й письменники, які хвалять одне одного, пишуть панегірики, оди, красномовні натяки, штовхають дружніх одне одному муз на Парнас і обдаровують одне одного літературними преміями, а то й гарячими поцілунками на літературних збіговиськах. І не тільки
А серед ваших знайомців є такі?
У мене є. І це втішає, оскільки сатиричне стило не має спочинку, а, отже - я ще не вмер. Наче.
Нещодавно відбувся один такий літературний конкус. Аби отримати премію потрібно збиватися в зграю. Чи, принаймні, в тандем. Бажано перед оголошенням результатів виставити "поляну" членам суддівської ради та щось пообіцяти. І результат гарантовано. Якщо ж член суддівської ради виявиться непідкупним, то варто підстерегти його в темному кутку і добряче віддухопелити. І пообіцяти зламати руку, якщо буде голосувати проти.
Минулого року довелося і мені бути арбітром на змаганнях титанів красної словесності.
Затисли мене тоді лірики в тьмяному коридорі. І зав'язалася люта січа. Одному сонетяреві довелося відкусити вухо, іншому зав'язати вузлом прутня, а третьому - найнахрапистішому - зробити з носа невеличкого хобота. Так що подумайте сто разів, перш ніж погодитися бути суддею на творчих збіговиськах. Справа ця небезпечна, кривава та вельми невдячна. Якщо хирляві, не знаєте бойового самбо чи боксу - відмовляйтеся негайно, бо здоров'я дорожче за істину. А от якщо бігаєте щодня марафон, сто разів піднімаєте пудову гирю - тоді можна.
Дружина каже:
Подала заявку на участь в конкурсі "Душа моя, окрилена, ридає!".
- А де він відбудеться?
- В Ірпені, в будинку письменників.
- Ох, страшне це місце, люба. Там стільки сліз письменницьких пролито, що Дніпро здасться струмочком. Не ходи туди. Залишся вдома, я тобі краще борщ зварю та наліплю лінивих вареників.
- Не хочу вареників! Хочу увічнити свої творіння та показати колегам, що і я не пальцем зроблена!
Не зміг її відмовити. Уперта жінка - як кам'яна скеля: не зрушиш. Довелося на ходу придумувати запасний варіант спасіння.
Жінка поїхала до Ірпеня електричкою, а я маршруткою, аби випадково не перетнутися.
Під час конкурсу, нашорошивши лапаті вуха, стояв у коридорі. Вивчив увесь склад комісії, де вони живуть, їхні телефони та склад сімей. Це неоціненна інформація.
Миколу Приходька - голову комісії, підстеріг в кущах, коли він рушив до крамниці купити ковбаски. Зчавив ззаду карк залізними пальцями і просичав:
- Якщо Марина Крутихвіст не отримає першу премію - помреш лютою сиертю. Труп не знайдуть. Зрозумів?
З іншими членами комісії було трохи складніше, бо вони ходили парами, відчуваючи, що над їхніми головами нависла сокира біди.
Особливо складно було з Елеонорою Голопупенко та Анастасією Шобтиздох. Обидві були настільки огрядними, що я не міг їх обхопити руками. Тільки шиї.
Щоб не впізнали нападника - довелося начепити маску упиряки.
На стежці, якою вони ходили, викопав глибоку яму, зверху натягнув поліетилен та присипав пісочком. І коли цей поважний дует відповідальних осіб шубовснув під землю закричав:
- Перша премія - Марині Крутихвіст. Якщо не згодні - закопаю зараз вас живцем! То яке ваше рішення?
- Згода.
Кинув я до ями драбину і хутко накивав п'ятами, аби притиснути до кілка наступну жертву.
Під вечір так втомився, що ледь не встиг на останню маршрутку. А конкурс буде продовжуватися і завтра. Аж пообіді оголосять результати.
Прийшов додому, а дружина не спить, чекає.
Питає:
- Ти де був, чоловіче? Вже північ.
- Викликали на працю. Лопнула труба з гарячою водою в Дарницькому районі.
- Зрозуміло. А я на конкурсі вже виступила. Правда, комісія суддівська якась дивна. Коли я проходжу поруч - сахаються і хрестяться, а говорять зі мною пошепки і тільки на ви. А очі повні сліз. Ох, нелегка поетична праця, якщо люди так страждають. Так можна захворіти, а то і завчасно померти.
"Це точно",- подумав я, згадуючи як хрустів кадик Сашка Пустомелі під моїми пальцями. Довго довелося його переконувати. Ой довго...
Премію дружина отримала. Нині, розпашіла та вдоволена лежить на моїх грудях і тихо сопе. Наступного місяця буде ще один літератуурний конкур. Але вже не біля столиці, а у Львові. Тому треба підготуватися, придумати стратегію і тактику майбутнього бойовища.
Ну, а якщо вам приспічить взяти участь в поетичній різанині - не соромтеся, звертайтеся. Плату за послуги візьму символічну: сто тисяч. Якщо згодні - надсилайте в месенджер повідомлення. Номер рахунку дам у приваті.
З повагою, вуйко Сашко
28.11.2023р.
Бачили, як кіт вилизує кішку перед копуляцією? Дбає про неї.? Бачили. Дуже миле видовище, втішливе. . Тому мені подобаються й письменники, які хвалять одне одного, пишуть панегірики, оди, красномовні натяки, штовхають дружніх одне одному муз на Парнас і обдаровують одне одного літературними преміями, а то й гарячими поцілунками на літературних збіговиськах. І не тільки
А серед ваших знайомців є такі?
У мене є. І це втішає, оскільки сатиричне стило не має спочинку, а, отже - я ще не вмер. Наче.
Нещодавно відбувся один такий літературний конкус. Аби отримати премію потрібно збиватися в зграю. Чи, принаймні, в тандем. Бажано перед оголошенням результатів виставити "поляну" членам суддівської ради та щось пообіцяти. І результат гарантовано. Якщо ж член суддівської ради виявиться непідкупним, то варто підстерегти його в темному кутку і добряче віддухопелити. І пообіцяти зламати руку, якщо буде голосувати проти.
Минулого року довелося і мені бути арбітром на змаганнях титанів красної словесності.
Затисли мене тоді лірики в тьмяному коридорі. І зав'язалася люта січа. Одному сонетяреві довелося відкусити вухо, іншому зав'язати вузлом прутня, а третьому - найнахрапистішому - зробити з носа невеличкого хобота. Так що подумайте сто разів, перш ніж погодитися бути суддею на творчих збіговиськах. Справа ця небезпечна, кривава та вельми невдячна. Якщо хирляві, не знаєте бойового самбо чи боксу - відмовляйтеся негайно, бо здоров'я дорожче за істину. А от якщо бігаєте щодня марафон, сто разів піднімаєте пудову гирю - тоді можна.
Дружина каже:
Подала заявку на участь в конкурсі "Душа моя, окрилена, ридає!".
- А де він відбудеться?
- В Ірпені, в будинку письменників.
- Ох, страшне це місце, люба. Там стільки сліз письменницьких пролито, що Дніпро здасться струмочком. Не ходи туди. Залишся вдома, я тобі краще борщ зварю та наліплю лінивих вареників.
- Не хочу вареників! Хочу увічнити свої творіння та показати колегам, що і я не пальцем зроблена!
Не зміг її відмовити. Уперта жінка - як кам'яна скеля: не зрушиш. Довелося на ходу придумувати запасний варіант спасіння.
Жінка поїхала до Ірпеня електричкою, а я маршруткою, аби випадково не перетнутися.
Під час конкурсу, нашорошивши лапаті вуха, стояв у коридорі. Вивчив увесь склад комісії, де вони живуть, їхні телефони та склад сімей. Це неоціненна інформація.
Миколу Приходька - голову комісії, підстеріг в кущах, коли він рушив до крамниці купити ковбаски. Зчавив ззаду карк залізними пальцями і просичав:
- Якщо Марина Крутихвіст не отримає першу премію - помреш лютою сиертю. Труп не знайдуть. Зрозумів?
З іншими членами комісії було трохи складніше, бо вони ходили парами, відчуваючи, що над їхніми головами нависла сокира біди.
Особливо складно було з Елеонорою Голопупенко та Анастасією Шобтиздох. Обидві були настільки огрядними, що я не міг їх обхопити руками. Тільки шиї.
Щоб не впізнали нападника - довелося начепити маску упиряки.
На стежці, якою вони ходили, викопав глибоку яму, зверху натягнув поліетилен та присипав пісочком. І коли цей поважний дует відповідальних осіб шубовснув під землю закричав:
- Перша премія - Марині Крутихвіст. Якщо не згодні - закопаю зараз вас живцем! То яке ваше рішення?
- Згода.
Кинув я до ями драбину і хутко накивав п'ятами, аби притиснути до кілка наступну жертву.
Під вечір так втомився, що ледь не встиг на останню маршрутку. А конкурс буде продовжуватися і завтра. Аж пообіді оголосять результати.
Прийшов додому, а дружина не спить, чекає.
Питає:
- Ти де був, чоловіче? Вже північ.
- Викликали на працю. Лопнула труба з гарячою водою в Дарницькому районі.
- Зрозуміло. А я на конкурсі вже виступила. Правда, комісія суддівська якась дивна. Коли я проходжу поруч - сахаються і хрестяться, а говорять зі мною пошепки і тільки на ви. А очі повні сліз. Ох, нелегка поетична праця, якщо люди так страждають. Так можна захворіти, а то і завчасно померти.
"Це точно",- подумав я, згадуючи як хрустів кадик Сашка Пустомелі під моїми пальцями. Довго довелося його переконувати. Ой довго...
Премію дружина отримала. Нині, розпашіла та вдоволена лежить на моїх грудях і тихо сопе. Наступного місяця буде ще один літератуурний конкур. Але вже не біля столиці, а у Львові. Тому треба підготуватися, придумати стратегію і тактику майбутнього бойовища.
Ну, а якщо вам приспічить взяти участь в поетичній різанині - не соромтеся, звертайтеся. Плату за послуги візьму символічну: сто тисяч. Якщо згодні - надсилайте в месенджер повідомлення. Номер рахунку дам у приваті.
З повагою, вуйко Сашко
28.11.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію