Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.23
18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги.
Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна моя – для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня не думал
2026.06.23
17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків.
Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі?
Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя.
Можна і концтабір у країні створити, а мож
2026.06.23
12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.
Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.
Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,
2026.06.23
12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!
В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!
В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
2026.06.23
07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
2026.06.23
06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
2026.06.23
01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ
Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Правителі Московії завжди
Себе найрозумнішими вважали
І слухати нікого не бажали.
А від такого тільки й жди біди.
Якось Микола Перший, що його
Ще Палкіним в народі охрестили,
Затіяв у палаці одне діло.
Покликав архітектора свого
Й велів йому камін переробить,
Ще й розказав, як має той зробити.
А архітектор був не в тім’я битий,
Поглянув на «проект» і вже за мить,
У ньому всі недоліки побачив,
Цареві каже: - Так не слід робить.
Від того може і палац згоріть.
Цар його не послухався, одначе,
Лиш глянув зверхньо. Той і відступивсь.
І вже робота скоро закипіла.
Камін, як цар велів, переробили…
А якось взимку він і загорівсь.
Вогонь собі доріжку відшукав
Та і палацом поспішив гуляти.
Хто міг би на дорозі йому стати?
Два дні палац Зимовий той палав.
Метались слуги, кожен щось хапав,
Хоч цінне намагались врятувати.
Та все на сніг доводилось складати
Навкруг Олександрійського стовпа.
Солдат зігнали, щоби стерегли
Ті купи, бо ж народ свій добре знали –
Умить би розтягли все, розікрали.
І вже б кінців ніяких не знайшли.
Вогонь тоді добряче постаравсь –
Від розкоші лиш стіни і стирчали…
Палац той відбудовувать почали
Одразу. Цар чекати не збиравсь.
Зігнали тисячі робітників
Й ті на морозі лютому робили.
Зима їх, мабуть, сотні загубила.
Чутки ходили протягом років,
Що тіні душ, загиблих в тих снігах,
В палаці поселились, у підвалах
І царських слуг то тут, то там лякали.
А, може, справа знову у плітках?..
Та я про те, що дурість одного
І у палаці шкоди наробила,
І сотні душ невинних загубила.
Та хто ж посміє поправлять його?!
Себе найрозумнішими вважали
І слухати нікого не бажали.
А від такого тільки й жди біди.
Якось Микола Перший, що його
Ще Палкіним в народі охрестили,
Затіяв у палаці одне діло.
Покликав архітектора свого
Й велів йому камін переробить,
Ще й розказав, як має той зробити.
А архітектор був не в тім’я битий,
Поглянув на «проект» і вже за мить,
У ньому всі недоліки побачив,
Цареві каже: - Так не слід робить.
Від того може і палац згоріть.
Цар його не послухався, одначе,
Лиш глянув зверхньо. Той і відступивсь.
І вже робота скоро закипіла.
Камін, як цар велів, переробили…
А якось взимку він і загорівсь.
Вогонь собі доріжку відшукав
Та і палацом поспішив гуляти.
Хто міг би на дорозі йому стати?
Два дні палац Зимовий той палав.
Метались слуги, кожен щось хапав,
Хоч цінне намагались врятувати.
Та все на сніг доводилось складати
Навкруг Олександрійського стовпа.
Солдат зігнали, щоби стерегли
Ті купи, бо ж народ свій добре знали –
Умить би розтягли все, розікрали.
І вже б кінців ніяких не знайшли.
Вогонь тоді добряче постаравсь –
Від розкоші лиш стіни і стирчали…
Палац той відбудовувать почали
Одразу. Цар чекати не збиравсь.
Зігнали тисячі робітників
Й ті на морозі лютому робили.
Зима їх, мабуть, сотні загубила.
Чутки ходили протягом років,
Що тіні душ, загиблих в тих снігах,
В палаці поселились, у підвалах
І царських слуг то тут, то там лякали.
А, може, справа знову у плітках?..
Та я про те, що дурість одного
І у палаці шкоди наробила,
І сотні душ невинних загубила.
Та хто ж посміє поправлять його?!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
