Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.02
20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
2026.03.02
18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
2026.03.02
14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!
***
По третім році, як засів на троні в Сузах,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!
***
По третім році, як засів на троні в Сузах,
2026.03.02
10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.
Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.
Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,
2026.03.02
05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.
2026.03.01
23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
2026.03.01
23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
2026.03.01
22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
2026.03.01
20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...
2026.03.01
18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
2026.03.01
16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
2026.03.01
15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація.
Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури.
Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів.
Велика політика починається там, де закінчується правда.
Кожна персональна мая
2026.03.01
13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
2026.03.01
11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
2026.03.01
10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
2026.03.01
06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
2026.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Правителі Московії завжди
Себе найрозумнішими вважали
І слухати нікого не бажали.
А від такого тільки й жди біди.
Якось Микола Перший, що його
Ще Палкіним в народі охрестили,
Затіяв у палаці одне діло.
Покликав архітектора свого
Й велів йому камін переробить,
Ще й розказав, як має той зробити.
А архітектор був не в тім’я битий,
Поглянув на «проект» і вже за мить,
У ньому всі недоліки побачив,
Цареві каже: - Так не слід робить.
Від того може і палац згоріть.
Цар його не послухався, одначе,
Лиш глянув зверхньо. Той і відступивсь.
І вже робота скоро закипіла.
Камін, як цар велів, переробили…
А якось взимку він і загорівсь.
Вогонь собі доріжку відшукав
Та і палацом поспішив гуляти.
Хто міг би на дорозі йому стати?
Два дні палац Зимовий той палав.
Метались слуги, кожен щось хапав,
Хоч цінне намагались врятувати.
Та все на сніг доводилось складати
Навкруг Олександрійського стовпа.
Солдат зігнали, щоби стерегли
Ті купи, бо ж народ свій добре знали –
Умить би розтягли все, розікрали.
І вже б кінців ніяких не знайшли.
Вогонь тоді добряче постаравсь –
Від розкоші лиш стіни і стирчали…
Палац той відбудовувать почали
Одразу. Цар чекати не збиравсь.
Зігнали тисячі робітників
Й ті на морозі лютому робили.
Зима їх, мабуть, сотні загубила.
Чутки ходили протягом років,
Що тіні душ, загиблих в тих снігах,
В палаці поселились, у підвалах
І царських слуг то тут, то там лякали.
А, може, справа знову у плітках?..
Та я про те, що дурість одного
І у палаці шкоди наробила,
І сотні душ невинних загубила.
Та хто ж посміє поправлять його?!
Себе найрозумнішими вважали
І слухати нікого не бажали.
А від такого тільки й жди біди.
Якось Микола Перший, що його
Ще Палкіним в народі охрестили,
Затіяв у палаці одне діло.
Покликав архітектора свого
Й велів йому камін переробить,
Ще й розказав, як має той зробити.
А архітектор був не в тім’я битий,
Поглянув на «проект» і вже за мить,
У ньому всі недоліки побачив,
Цареві каже: - Так не слід робить.
Від того може і палац згоріть.
Цар його не послухався, одначе,
Лиш глянув зверхньо. Той і відступивсь.
І вже робота скоро закипіла.
Камін, як цар велів, переробили…
А якось взимку він і загорівсь.
Вогонь собі доріжку відшукав
Та і палацом поспішив гуляти.
Хто міг би на дорозі йому стати?
Два дні палац Зимовий той палав.
Метались слуги, кожен щось хапав,
Хоч цінне намагались врятувати.
Та все на сніг доводилось складати
Навкруг Олександрійського стовпа.
Солдат зігнали, щоби стерегли
Ті купи, бо ж народ свій добре знали –
Умить би розтягли все, розікрали.
І вже б кінців ніяких не знайшли.
Вогонь тоді добряче постаравсь –
Від розкоші лиш стіни і стирчали…
Палац той відбудовувать почали
Одразу. Цар чекати не збиравсь.
Зігнали тисячі робітників
Й ті на морозі лютому робили.
Зима їх, мабуть, сотні загубила.
Чутки ходили протягом років,
Що тіні душ, загиблих в тих снігах,
В палаці поселились, у підвалах
І царських слуг то тут, то там лякали.
А, може, справа знову у плітках?..
Та я про те, що дурість одного
І у палаці шкоди наробила,
І сотні душ невинних загубила.
Та хто ж посміє поправлять його?!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
