Дуже крутий вірш, пані Олено! Тільки такий сумний((

Знаєте, мені як невиправному оптимістові хотілося б вірити в краще! У те, що герой, мабуть, якось завинив, звичайно, не без того, а героїня ще й не в доброму гуморі була... То й ось так жорстко виказала. Але герой все ж, сподіваюсь, не такий поганий, то неодмінно заради неї все виправить, надолужить, компенсує... І все повернеться. І гумор в першу чергу - це ж наша ментальна домінанта; і їй ми завдячуємо, без сумніву, тим, що нині існуємо як народ - і великий народ; і існуватимемо!!!

Тут не Париж у нас, о ні!
Свій етикет, свої сюжети.
І ось прочухана мені
Даєш в правах жіночих вже ти.

Хай Сонце, наче Дюбаррі
Десь там, за веєром галуззя…
Прадавні правила в цій грі -
І біля ніг барвінком в’юся.

Хай я найгірша із паскуд,
Як нині лаєш спересердя…
Твій Лик поставлю в п’ятий кут,
Аби молитися до смерті.

І знову буду залюбки
Стелитись біля самих ніжок.
«Пробач, кохана, помилки» -
Благаю ніжно… ще ніжніше…

Так, я місцями гун чи скіф.
Ти – завжди вишукана фея.
Безгрішність у чоловіків -
Це як жар-птиця у Сабвеї.

Нехай калина не верба.
Не ідеал – зате гарячий!
Так, це закоханість сліпа.
Кохання – аж занадто зряче.

Бажання бачить всі наскрізь.
Де іншу оглядав сумлінно…
До жінки чоловік доріс,
Де перед нею на колінах.

Пробач, що небом був твоїм,
А через ревнощі – як клітка.
Що погляд вовчий – наче з’їм
Ось-ось тебе від вій до литки.

Бо ж ти смачна від пальців ніг
До самих кінчиків волосся.
А інші всі – нехай би їх
Вік бачити не довелося.

Жонглює цвітом бульденеш.
Калина веселіша в лузі.
А ти не вперше проженеш,
Бо знаєш – миттю повернуся.

Складний характер в тебе - ну й
І в цьому справжня українка.
Облай, а десь і не вшануй -
Я знов стелитимусь барвінком.

Дякую Вам дуже за прекрасну поезію і натхнення, чарівна Леді!!!)

Це вірш про антигероя!
Повірте, без деяких персонажів життя справді краще! Перевірено досвідом!!!

Тому тут настільки категорично!!!!
Не пробачаю! А точніше ПРОБАЧАЮ тільки раз.
Інакше, що з нас лишиться, коли будемо пробачати ворогів і лукавих?
Це вірш про антигероя!


Дарма ви цього демона потривожили, він вночі не спав(((

А Ви - молодець, світлі думки і настрої зараз дуже необхідні .

А ваш відгук - знову від "дона" )) ох і полюбляєте ви куртуазну лірику))), передайте окреме дякую за БульденеЖ)


А ще цікаво, що в кожному вашому вірші є щось таке...якись момент. Наприклад - читаю зараз "Меч Арея", а у вас рядок про гунів і скіфів.
Якби я почала читати цю книгу допустимо, минулого року, може і не пересіклась би з вами на цій важливій темі !!!! ( тільки б був час дочитати, бо поки поезія домінувала над читанням) - тож, читаю Вас, а потім будемо батлитись на тему Аттіли)).

Тема колискових не закінчена, просто написалось (не для публікацій), шкода, що у відповідний час доби не вийшло відповісти.


Сплю і сниться мені реальність.
Слова, обійми, усяка небанальність.
Літаю знову і вдячна Морфею, що сплю.
Дарую небу любов свою.

А небо дарує навзаєм Сонце.
Затишно, коли рідне серце поруч,
Читає "На добраніч" знайомий голос
Вінки сонетів, співає кційанцони,

Сплю і сниться мені реальність.
Як ми у небі розвішуємо гірлянди.
Лунає "Trying Not to Love You ..."
Коли прокинуся - тебе знайду.



Теж довго підбирала пісню. Виявляється підходящих пісень в моїй колекції не так і багато, до цієї мініатюрки лише одна підійшла, дивно, ніколи б не подумала що так.

Як тут одруківки виправляти у канцонах ?)))

А ваш відгук - знову від "дона" )) ох і полюбляєте ви куртуазну лірику))), передайте окреме дякую за БульденеЖ)


А ще цікаво, що в кожному вашому вірші є щось таке...якись момент. Наприклад - читаю зараз "Меч Арея", а у вас рядок про гунів і скіфів.
Якби я почала читати цю книгу допустимо, минулого року, може і не пересіклась би з вами на цій важливій темі !!!! ( тільки б був час дочитати, бо поки поезія домінувала над читанням) - тож, читаю Вас, а потім будемо батлитись на тему Аттіли)).

Тема колискових не закінчена, просто написалось (не для публікацій), шкода, що у відповідний час доби не вийшло відповісти.


Сплю і сниться мені реальність.
Слова, обійми, усяка небанальність.
Літаю знову і вдячна Морфею, що сплю.
Дарую небу любов свою.

А небо дарує навзаєм Сонце.
Затишно, коли рідне серце поруч,
Читає "На добраніч" знайомий голос
Вінки сонетів, співає кційанцони,

Сплю і сниться мені реальність.
Як ми у небі розвішуємо гірлянди.
Лунає "Trying Not to Love You ..."
Коли прокинуся - тебе знайду.



Теж довго підбирала пісню. Виявляється підходящих пісень в моїй колекції не так і багато, до цієї мініатюрки лише одна підійшла, дивно, ніколи б не подумала що так.