ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.07.24 08:46
Голову занурив у пісок.
Пролітають небом дельтаплани.
А мені, то що? Ніштяк. Нірвана.
Яблучко затирав їжачок,
білочка гризе горіх на гілці,
під дубком пиячать русофільці
«три сокири» ділячи на двох,
заїдок прекрасний – затхла кілька…

Світлана Пирогова
2024.07.24 08:44
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
Лягло розпущене волосся аж до пліч,
А він палав вогнем від нетерплячки.

Дививсь на фотографію і цілував
Думками пристрастно її принади.
Вона далеко сяяла межи заграв,

Юрій Гундарєв
2024.07.24 08:29
Чемпіонові Європи з футболу 2024 року іспанцю Ламіну Ямалю
напередодні фінального матчу виповнилося лише 17 років…


Дехто в сімнадцять - малятко-маль,
як дівчинка, сльози ллє.
Хтось у сімнадцять - Ламін Ямаль,
у двадцять - ймовірний Пеле!

Віктор Кучерук
2024.07.24 04:40
Люблю лежати горілиць
На скошених стеблинах, –
Вгорі лунає щебет птиць
І гурт хмаринок плине.
Пильную кожної політ
І запах трав вдихаю, –
І видається білий світ
Мені наявним раєм.

Артур Курдіновський
2024.07.24 01:07
Знецінені, спаплюжені слова...
Освідчення не коштують нічого.
А вчинки безкорисливі - дива!
Згасає образ лицаря сумного.

Всі почуття - опалена трава.
Світ виглядає сіро та убого.
Безбарвна доля, скривджена вдова,

Ольга Буруто
2024.07.23 17:37
Мені не треба те, що дасть мені земля:
Хоч славу, хоч любов -
Мені всього доволі.
Остання із прикрас:
М'ясистий кетяг глоду,
Бурштинові струмки
І вихід на Голгофу.

Микола Соболь
2024.07.23 15:15
Солодкий світ поезії, ти де?
Письменників лишилось небагато.
Сліпий сліпого у пітьмі веде,
тому і пише більшість кострубато.

Перечитай творіння сотню раз,
якщо спіткнувся, редагуй без жалю,
створи шедеври неповторних фраз,

Іван Потьомкін
2024.07.23 14:32
«Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий.
А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать

Ольга Олеандра
2024.07.23 08:40
Війна безжально розірвала душі.
Роздерла їх безжально на шматки.
Спини цей жах! Спини його, ти мусиш!
Чи ще замало згублених життів?
Величчя вимагає більше крові.
Дурна пиха, огорнута в слова
наскрізно і суцільно гонорові,
повстяники скривавлені вз

Віктор Кучерук
2024.07.23 07:24
Відомо, що предки згубили самі
В підступному мороці вогник надії,
А потім віками блукали в пітьмі,
Утвореній ворогом підлим, завії.
На диво чекаючи, йшли і тягли
Услід за собою тягар негараздів,
Допоки не вийшли до краю імли
Сусідам злочинним на жа

Артур Курдіновський
2024.07.23 06:29
Мовчання - мов мелодія мінору,
Мереживо м'яке мінливих мрій.
Містичний морок, монохромне море...
Мовчання - мов мелодія мінору.

Минулого малинові майори
Мені малює місяць молодий.
Мовчання - мов мелодія мінору,

Юрій Гундарєв
2024.07.22 22:33
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Микола Дудар
2024.07.22 20:36
Тихого вечора, спокійної ночі...
І щоб нарешті скінчилась війна''
І щоби хлопцю очі дівочі…
Разом у сни — він і вона…
Мамі із батьком здоров’ячка нині,
Внукам доріжку для розбігу ввись…
Дні щоб завжди залишалися мирні —
Боже, благаю, тільки озвис

Світлана Пирогова
2024.07.22 16:51
Ніч в чорному із ластику бурнусі,
Бо дихання осіннє прохолодне.
Кружляє листя у невпиннім русі,
Знайти думки не можуть тихе ложе.

Вкарбовані слова бентежать душу,
Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
Ледь-ледь губами доторкався вушка,

Володимир Бойко
2024.07.22 15:56
Господарські пси гавкають лише у межах своєї території. Блудні пси, подібно до москалів, гавкають де завгодно. Коли кажуть, що «хароших русскіх» не буває, московити страшенно обурюються. І водночас доводять на практиці, що саме так воно і є. Для тих

Микола Соболь
2024.07.22 14:13
Що не так з віршем "специфічний класик"? Жодної згадки будь-кого у вірші немає, мовні норми не порушені, скільки я маю терпіти таке чмо, як гундарєв і самохвал? Ви, будь ласка, наведіть лад серед пописунів, які не поважають інших авторів і у спільноті в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Мар'їнка.
Він не вберіг свою землю.
Мар'їнка зруйнована вщент.
Він казав "Та хто я такий,
щоб життя покращити фрагмент".

Він залишив свою родину,
А точніше - йому "допомогли".
Він по факту зовсім не пручався.
"Здоровий я, хай беруть хоч куди".

Тепер його спина турбує
Та й здоров'я уже не те,
Не беріг себе, родину, землю,
не беріг життя Богом дане й Святе!

Хто тепер за ним щиро плаче?
Хто повірить, що він переміг?
Він до смерті доводитиме на що здатен,
Лише хрестик на шиї - Любові оберіг.



14.12.23р.




Найвища оцінка Ілахім Поет 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Хельґі Йогансен 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-12-16 18:32:29
Переглядів сторінки твору 118
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.07.23 17:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 08:38:37 ]
Важка тема, пані Олено. І складна, але Ви впоралися з її розкриттям, як на мене, майстерно. Чесно кажучи, я цього вірша у Вас уже читав, але тоді не спромігся на гідну відповідь... Сьогодні перечитав - і відчув, що слова самі йдуть до мене:

Хоч цивільний ти, хоч бранець,
Але як відмовиш «Ні!»,
Якщо зве на білий танець
Смерть у чорному вбранні?

Бийся на своїй ділянці,
Хоч прозаїк, хоч поет.
Певно, так в смертельнім танці:
Крок назад, щоб два – вперед.

Схід – зима, то віє звідти
Згуба вічної весни.
Ось беззахиснії квіти,
Але колір – захисний.

Хоч прокинувся ти вранці,
Придивись: це пекло? яв?
Ось такі смертельні танці:
Був цивільним - бранцем став.


Смерть – повія; їй коханець –
Хто завгодно на війні.
От і зве на білий танець
Завжди в чорному вбранні.

Мінне поле – то не краще
Місце, щоб вивчати па.
Розкрива могила пащу –
Не з лопуцька там губа.

Як у Господа в приймальні,
Труни ляскають дверми.
Боже диво - зір нормальний
Після наступу пітьми!

Але десь за темним пилом
Ніби світлий силует…
Крок назад уже зробили,
Далі будуть вже вперед.

Низький Вам уклін і щира подяка за ці рядки!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 13:02:02 ]
Крок назад уже зробили
Далі будуть вже вперед!
Чудово сказано.

А схід, я вважаю має багато мудрості ( це я про будизм та ведичні знання). Чомусь тільки агресор не хоче нічому вчитись, керуючись егоізмом та імперіалізмом.
Стільки висновків з цієї війни. Хотілось би сказати більше, але для мене, як для "леді" ця тема дуже важка і болюча. Цей вірш відголос ще 14 року, коли люди не відстояли своє, а масово покинули, без докорів (таких я бачила). Через що війна дозволила собі піти далі. І ось наслідок.
Зупинити зло, перетворивши на мудрість і любов - це ціла наука. Цінувати своє і не віддати окупанту, захистити і пояснити, ба, навіть покликати на допомогу- треба вміти.

Вам теж вдалось переди хід війни незвичними образами та метафорами.

Хай у серці і у світі буде світліше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 14:27:38 ]
Дуже дякую леді за добрі слова)

Не можу не погодитися, пані Олено! Щодо ведичної мудрості - особисто я її, на жаль, глибоко не вивчав, а от будизм - інша справа: моя молодість - час мого глибокого занурення у цю філософію) Але потім вийшло так, що мені більше довелося займатися філософією античною, а зі східних - гностиками і талмудизмом, частково - іранськими вченнями. На жаль, неосяжного не охопити, хоча я б із задоволенням повивчав би і інше. Але на це вже воля Божа)

А пояснення - це гарна річ там, де є можливість діалогу. І перетворити зло на любов - це прекрасно, але якщо зло - чи не єдиний спосіб існування?

То там не небажання вчитися - неспроможність. Чули про теорію пасионарності? То я Вам так скажу: мудрі вчаться на чужих помилках; розумні - на своїх, дегенерати неспроможні навчатися в принципі. Пам'ятаєте, як Поліграфа Шарикова вчили бути людиною? Пояснювали йому щось? Ось уявіть кільканадцять мільйонів Шарикових - особисто я, якщо чесно, взагалі не уявляю діалогу з такими. Якщо брехня - норма; підлість - стереотип поведінки; немає категорій честі, порядності, вірності... Стосунки - це щось тваринне, то для мене от уявити навіть життя з жінкою звідти огидно - не краще за скотолозство. А сенс життя - напаскудити ближньому своєму.

Просто людині, яка не перетиналася з таким середовищем, важко уявити, яке воно є. Але я трохи вивчав цей феномен через ті ж літпортали. Ніби місце для творчих людей? А уявіть портал, де ЖОДНОЇ творчої людини немає. Я не жартую - ЖОДНОЇ. Зате гура патологій природи людської. І звідти йде не творчість - сморід. Вмерло там людське - це жахливо. Здихає там епоха, де всі морально-етичні категорії підмінились поняттями з бандитських серіалів, з підворіття або просто якоюсь дегенератською розбещеністю.

Хоча тема така огидна, що краще її закрити. Точно світліше стане у серці)