ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Мар'їнка.
Він не вберіг свою землю.
Мар'їнка зруйнована вщент.
Він казав "Та хто я такий,
щоб життя покращити фрагмент".

Він залишив свою родину,
А точніше - йому "допомогли".
Він по факту зовсім не пручався.
"Здоровий я, хай беруть хоч куди".

Тепер його спина турбує
Та й здоров'я уже не те,
Не беріг себе, родину, землю,
не беріг життя Богом дане й Святе!

Хто тепер за ним щиро плаче?
Хто повірить, що він переміг?
Він до смерті доводитиме на що здатен,
Лише хрестик на шиї - Любові оберіг.



14.12.23р.




Найвища оцінка Ілахім Поет 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олег Герман 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-12-16 18:32:29
Переглядів сторінки твору 251
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.06.10 20:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 08:38:37 ]
Важка тема, пані Олено. І складна, але Ви впоралися з її розкриттям, як на мене, майстерно. Чесно кажучи, я цього вірша у Вас уже читав, але тоді не спромігся на гідну відповідь... Сьогодні перечитав - і відчув, що слова самі йдуть до мене:

Хоч цивільний ти, хоч бранець,
Але як відмовиш «Ні!»,
Якщо зве на білий танець
Смерть у чорному вбранні?

Бийся на своїй ділянці,
Хоч прозаїк, хоч поет.
Певно, так в смертельнім танці:
Крок назад, щоб два – вперед.

Схід – зима, то віє звідти
Згуба вічної весни.
Ось беззахиснії квіти,
Але колір – захисний.

Хоч прокинувся ти вранці,
Придивись: це пекло? яв?
Ось такі смертельні танці:
Був цивільним - бранцем став.


Смерть – повія; їй коханець –
Хто завгодно на війні.
От і зве на білий танець
Завжди в чорному вбранні.

Мінне поле – то не краще
Місце, щоб вивчати па.
Розкрива могила пащу –
Не з лопуцька там губа.

Як у Господа в приймальні,
Труни ляскають дверми.
Боже диво - зір нормальний
Після наступу пітьми!

Але десь за темним пилом
Ніби світлий силует…
Крок назад уже зробили,
Далі будуть вже вперед.

Низький Вам уклін і щира подяка за ці рядки!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 13:02:02 ]
Крок назад уже зробили
Далі будуть вже вперед!
Чудово сказано.

А схід, я вважаю має багато мудрості ( це я про будизм та ведичні знання). Чомусь тільки агресор не хоче нічому вчитись, керуючись егоізмом та імперіалізмом.
Стільки висновків з цієї війни. Хотілось би сказати більше, але для мене, як для "леді" ця тема дуже важка і болюча. Цей вірш відголос ще 14 року, коли люди не відстояли своє, а масово покинули, без докорів (таких я бачила). Через що війна дозволила собі піти далі. І ось наслідок.
Зупинити зло, перетворивши на мудрість і любов - це ціла наука. Цінувати своє і не віддати окупанту, захистити і пояснити, ба, навіть покликати на допомогу- треба вміти.

Вам теж вдалось переди хід війни незвичними образами та метафорами.

Хай у серці і у світі буде світліше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 14:27:38 ]
Дуже дякую леді за добрі слова)

Не можу не погодитися, пані Олено! Щодо ведичної мудрості - особисто я її, на жаль, глибоко не вивчав, а от будизм - інша справа: моя молодість - час мого глибокого занурення у цю філософію) Але потім вийшло так, що мені більше довелося займатися філософією античною, а зі східних - гностиками і талмудизмом, частково - іранськими вченнями. На жаль, неосяжного не охопити, хоча я б із задоволенням повивчав би і інше. Але на це вже воля Божа)

А пояснення - це гарна річ там, де є можливість діалогу. І перетворити зло на любов - це прекрасно, але якщо зло - чи не єдиний спосіб існування?

То там не небажання вчитися - неспроможність. Чули про теорію пасионарності? То я Вам так скажу: мудрі вчаться на чужих помилках; розумні - на своїх, дегенерати неспроможні навчатися в принципі. Пам'ятаєте, як Поліграфа Шарикова вчили бути людиною? Пояснювали йому щось? Ось уявіть кільканадцять мільйонів Шарикових - особисто я, якщо чесно, взагалі не уявляю діалогу з такими. Якщо брехня - норма; підлість - стереотип поведінки; немає категорій честі, порядності, вірності... Стосунки - це щось тваринне, то для мене от уявити навіть життя з жінкою звідти огидно - не краще за скотолозство. А сенс життя - напаскудити ближньому своєму.

Просто людині, яка не перетиналася з таким середовищем, важко уявити, яке воно є. Але я трохи вивчав цей феномен через ті ж літпортали. Ніби місце для творчих людей? А уявіть портал, де ЖОДНОЇ творчої людини немає. Я не жартую - ЖОДНОЇ. Зате гура патологій природи людської. І звідти йде не творчість - сморід. Вмерло там людське - це жахливо. Здихає там епоха, де всі морально-етичні категорії підмінились поняттями з бандитських серіалів, з підворіття або просто якоюсь дегенератською розбещеністю.

Хоча тема така огидна, що краще її закрити. Точно світліше стане у серці)