ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Мар'їнка.
Він не вберіг свою землю.
Мар'їнка зруйнована вщент.
Він казав "Та хто я такий,
щоб життя покращити фрагмент".

Він залишив свою родину,
А точніше - йому "допомогли".
Він по факту зовсім не пручався.
"Здоровий я, хай беруть хоч куди".

Тепер його спина турбує
Та й здоров'я уже не те,
Не беріг себе, родину, землю,
не беріг життя Богом дане й Святе!

Хто тепер за ним щиро плаче?
Хто повірить, що він переміг?
Він до смерті доводитиме на що здатен,
Лише хрестик на шиї - Любові оберіг.



14.12.23р.




Найвища оцінка Ілахім Поет 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олег Герман 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-12-16 18:32:29
Переглядів сторінки твору 288
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.05 00:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 08:38:37 ]
Важка тема, пані Олено. І складна, але Ви впоралися з її розкриттям, як на мене, майстерно. Чесно кажучи, я цього вірша у Вас уже читав, але тоді не спромігся на гідну відповідь... Сьогодні перечитав - і відчув, що слова самі йдуть до мене:

Хоч цивільний ти, хоч бранець,
Але як відмовиш «Ні!»,
Якщо зве на білий танець
Смерть у чорному вбранні?

Бийся на своїй ділянці,
Хоч прозаїк, хоч поет.
Певно, так в смертельнім танці:
Крок назад, щоб два – вперед.

Схід – зима, то віє звідти
Згуба вічної весни.
Ось беззахиснії квіти,
Але колір – захисний.

Хоч прокинувся ти вранці,
Придивись: це пекло? яв?
Ось такі смертельні танці:
Був цивільним - бранцем став.


Смерть – повія; їй коханець –
Хто завгодно на війні.
От і зве на білий танець
Завжди в чорному вбранні.

Мінне поле – то не краще
Місце, щоб вивчати па.
Розкрива могила пащу –
Не з лопуцька там губа.

Як у Господа в приймальні,
Труни ляскають дверми.
Боже диво - зір нормальний
Після наступу пітьми!

Але десь за темним пилом
Ніби світлий силует…
Крок назад уже зробили,
Далі будуть вже вперед.

Низький Вам уклін і щира подяка за ці рядки!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 13:02:02 ]
Крок назад уже зробили
Далі будуть вже вперед!
Чудово сказано.

А схід, я вважаю має багато мудрості ( це я про будизм та ведичні знання). Чомусь тільки агресор не хоче нічому вчитись, керуючись егоізмом та імперіалізмом.
Стільки висновків з цієї війни. Хотілось би сказати більше, але для мене, як для "леді" ця тема дуже важка і болюча. Цей вірш відголос ще 14 року, коли люди не відстояли своє, а масово покинули, без докорів (таких я бачила). Через що війна дозволила собі піти далі. І ось наслідок.
Зупинити зло, перетворивши на мудрість і любов - це ціла наука. Цінувати своє і не віддати окупанту, захистити і пояснити, ба, навіть покликати на допомогу- треба вміти.

Вам теж вдалось переди хід війни незвичними образами та метафорами.

Хай у серці і у світі буде світліше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 14:27:38 ]
Дуже дякую леді за добрі слова)

Не можу не погодитися, пані Олено! Щодо ведичної мудрості - особисто я її, на жаль, глибоко не вивчав, а от будизм - інша справа: моя молодість - час мого глибокого занурення у цю філософію) Але потім вийшло так, що мені більше довелося займатися філософією античною, а зі східних - гностиками і талмудизмом, частково - іранськими вченнями. На жаль, неосяжного не охопити, хоча я б із задоволенням повивчав би і інше. Але на це вже воля Божа)

А пояснення - це гарна річ там, де є можливість діалогу. І перетворити зло на любов - це прекрасно, але якщо зло - чи не єдиний спосіб існування?

То там не небажання вчитися - неспроможність. Чули про теорію пасионарності? То я Вам так скажу: мудрі вчаться на чужих помилках; розумні - на своїх, дегенерати неспроможні навчатися в принципі. Пам'ятаєте, як Поліграфа Шарикова вчили бути людиною? Пояснювали йому щось? Ось уявіть кільканадцять мільйонів Шарикових - особисто я, якщо чесно, взагалі не уявляю діалогу з такими. Якщо брехня - норма; підлість - стереотип поведінки; немає категорій честі, порядності, вірності... Стосунки - це щось тваринне, то для мене от уявити навіть життя з жінкою звідти огидно - не краще за скотолозство. А сенс життя - напаскудити ближньому своєму.

Просто людині, яка не перетиналася з таким середовищем, важко уявити, яке воно є. Але я трохи вивчав цей феномен через ті ж літпортали. Ніби місце для творчих людей? А уявіть портал, де ЖОДНОЇ творчої людини немає. Я не жартую - ЖОДНОЇ. Зате гура патологій природи людської. І звідти йде не творчість - сморід. Вмерло там людське - це жахливо. Здихає там епоха, де всі морально-етичні категорії підмінились поняттями з бандитських серіалів, з підворіття або просто якоюсь дегенератською розбещеністю.

Хоча тема така огидна, що краще її закрити. Точно світліше стане у серці)