ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Мар'їнка.
Він не вберіг свою землю.
Мар'їнка зруйнована вщент.
Він казав "Та хто я такий,
щоб життя покращити фрагмент".

Він залишив свою родину,
А точніше - йому "допомогли".
Він по факту зовсім не пручався.
"Здоровий я, хай беруть хоч куди".

Тепер його спина турбує
Та й здоров'я уже не те,
Не беріг себе, родину, землю,
не беріг життя Богом дане й Святе!

Хто тепер за ним щиро плаче?
Хто повірить, що він переміг?
Він до смерті доводитиме на що здатен,
Лише хрестик на шиї - Любові оберіг.



14.12.23р.




Найвища оцінка Ілахім Поет 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Хельґі Йогансен 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-12-16 18:32:29
Переглядів сторінки твору 170
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.12 20:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 08:38:37 ]
Важка тема, пані Олено. І складна, але Ви впоралися з її розкриттям, як на мене, майстерно. Чесно кажучи, я цього вірша у Вас уже читав, але тоді не спромігся на гідну відповідь... Сьогодні перечитав - і відчув, що слова самі йдуть до мене:

Хоч цивільний ти, хоч бранець,
Але як відмовиш «Ні!»,
Якщо зве на білий танець
Смерть у чорному вбранні?

Бийся на своїй ділянці,
Хоч прозаїк, хоч поет.
Певно, так в смертельнім танці:
Крок назад, щоб два – вперед.

Схід – зима, то віє звідти
Згуба вічної весни.
Ось беззахиснії квіти,
Але колір – захисний.

Хоч прокинувся ти вранці,
Придивись: це пекло? яв?
Ось такі смертельні танці:
Був цивільним - бранцем став.


Смерть – повія; їй коханець –
Хто завгодно на війні.
От і зве на білий танець
Завжди в чорному вбранні.

Мінне поле – то не краще
Місце, щоб вивчати па.
Розкрива могила пащу –
Не з лопуцька там губа.

Як у Господа в приймальні,
Труни ляскають дверми.
Боже диво - зір нормальний
Після наступу пітьми!

Але десь за темним пилом
Ніби світлий силует…
Крок назад уже зробили,
Далі будуть вже вперед.

Низький Вам уклін і щира подяка за ці рядки!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-23 13:02:02 ]
Крок назад уже зробили
Далі будуть вже вперед!
Чудово сказано.

А схід, я вважаю має багато мудрості ( це я про будизм та ведичні знання). Чомусь тільки агресор не хоче нічому вчитись, керуючись егоізмом та імперіалізмом.
Стільки висновків з цієї війни. Хотілось би сказати більше, але для мене, як для "леді" ця тема дуже важка і болюча. Цей вірш відголос ще 14 року, коли люди не відстояли своє, а масово покинули, без докорів (таких я бачила). Через що війна дозволила собі піти далі. І ось наслідок.
Зупинити зло, перетворивши на мудрість і любов - це ціла наука. Цінувати своє і не віддати окупанту, захистити і пояснити, ба, навіть покликати на допомогу- треба вміти.

Вам теж вдалось переди хід війни незвичними образами та метафорами.

Хай у серці і у світі буде світліше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 14:27:38 ]
Дуже дякую леді за добрі слова)

Не можу не погодитися, пані Олено! Щодо ведичної мудрості - особисто я її, на жаль, глибоко не вивчав, а от будизм - інша справа: моя молодість - час мого глибокого занурення у цю філософію) Але потім вийшло так, що мені більше довелося займатися філософією античною, а зі східних - гностиками і талмудизмом, частково - іранськими вченнями. На жаль, неосяжного не охопити, хоча я б із задоволенням повивчав би і інше. Але на це вже воля Божа)

А пояснення - це гарна річ там, де є можливість діалогу. І перетворити зло на любов - це прекрасно, але якщо зло - чи не єдиний спосіб існування?

То там не небажання вчитися - неспроможність. Чули про теорію пасионарності? То я Вам так скажу: мудрі вчаться на чужих помилках; розумні - на своїх, дегенерати неспроможні навчатися в принципі. Пам'ятаєте, як Поліграфа Шарикова вчили бути людиною? Пояснювали йому щось? Ось уявіть кільканадцять мільйонів Шарикових - особисто я, якщо чесно, взагалі не уявляю діалогу з такими. Якщо брехня - норма; підлість - стереотип поведінки; немає категорій честі, порядності, вірності... Стосунки - це щось тваринне, то для мене от уявити навіть життя з жінкою звідти огидно - не краще за скотолозство. А сенс життя - напаскудити ближньому своєму.

Просто людині, яка не перетиналася з таким середовищем, важко уявити, яке воно є. Але я трохи вивчав цей феномен через ті ж літпортали. Ніби місце для творчих людей? А уявіть портал, де ЖОДНОЇ творчої людини немає. Я не жартую - ЖОДНОЇ. Зате гура патологій природи людської. І звідти йде не творчість - сморід. Вмерло там людське - це жахливо. Здихає там епоха, де всі морально-етичні категорії підмінились поняттями з бандитських серіалів, з підворіття або просто якоюсь дегенератською розбещеністю.

Хоча тема така огидна, що краще її закрити. Точно світліше стане у серці)