ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Вірш пам'яті.

Нас хтось тримає на землі...

Тіна Кароль

Несподівані повороти долі,
Сльози бувають, буває втома,
Сили цілющі із неба дарує дощ.
Пам'ять про нього гуляє посеред площ.

Особиста проща, що тихими стежками
Поверне раптом у земне життя ...
Ще молода, ще є у довгому подолі Любов Свята,
дарунки дітям з серця і є обійми співчуття.

Вір в нього - Він оберігає, любить і прощає
Пишається, що син у нього є, що встиг усе.
Все буде добре, він буде із тобою доти,
Допоки час загоїть рану і вщухне біль, яка пече.


13.12.2023
Вірш пам"яті М.Городецькому (мала честь працювати з цією світлою, цілеспрямованою і просто доброю людиною). На жаль не наважилась надісдати вірша його вдові.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-12-16 19:26:48
Переглядів сторінки твору 485
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.850
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.05 00:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-22 07:49:25 ]
Світла пам'ять світлій людині!

Сьогодні зранку якось так вийшло, що читав ті Ваші вірші, пані Олено, у назвах яких присутня пам'ять. І от яка халепа: у першому можливість коментування вимкнуто, ну а цей вірш коментувати віршами було б неетично, адже це Ваша присвята, то я приєднаюся до Вашої скоботи мовчки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-22 07:55:08 ]
Ну а нижче тут як знак того, що життя триває, залишу те, чим відгукнувся попередній вірш...

Я без тебе живу, я без тебе не вмер.
Та і хто і коли помирав від любові?
Але Банкова, 10, якщо без химер -
Щось подібне мені… Ось така моя сповідь.
Не змінилось нічого; все йде, як і йшло.
Сонце сходить спочатку, а потім сідає.
Знов доводить добро, що сильніше за зло.
Віртуальність рятують диванні джедаї.
Я не те щоб розкис, не зламався, не п'ю.
Об'єктивно ніхто б не сказав, що я ринда..
Та без тебе реальність усю цю свою
Відчуваю порожнім сумним лабіринтом.
Ти не поруч, а ніч-Аріадна з клубка
Не висмикує ниткою місячний промінь.
Ти не чуєш, але з будь-якого рядка
Знов лунають до тебе волання на пробі.
Я не в змозі забути, кохання моє,
Що було б, якби ти була поруч зі мною.
Так, життя – трохи гра, то любов – це круп’є.
Отже, знову програв їй у цім казино я.
Ніч – рулетка, а місяць скотивсь на зеро.
Може, це гра уяви чи брак ендорфіну.
А в мені, знаєш, ще не дубіє П’єро.
Вірний знак: і в тобі не сивіє Мальвіна.
Ти не стала одною з численних, о ні!
А інакше б не так сильно гупало серце.
А талант… Білосніжкою спав би в труні,
Але надто вже звик бути твоїм люстерцем.
Так, шляхетніше, краще, гарніше нема.
І таких пам'ятають до смерті і довше.
Смерть від цього – напевно, сказав би Кузьма,
То попсуте кіно. В це не вірить ніхто вже.
Десь у когось принади нічного життя.
А у інших – загибелі цілодобові.
Від кохання свого не помру, мабуть, я.
Та немає життя без твоєї любові.

Дякую Вам за натхнення, леді Олено!
Далі вже на Ваш розсуд. Прочитаєте - і можливість видалити мій комент тут передбачено. Я ж у будь-якому разі, з Вашого дозволу, еспромт збережу - думаю, він прикрасить мою сторінку.