Вірш

Наташа

Блакитний колір почав поступово зникати,
Бо був огорнутий брудно - сірою димкою серпанку.
Та стояв болотний морок
Заніс чорт людей в болотове місце
І в сухому місці той розвів злобні болота…
З усіх боків до злобного болота прагнули стати тисячі іскріючих ниток,
Але грузли вони в сірій пелені…
Нічого не помічали та слідкували за ними вони
Та злобне болото оточувало землю, як рів
І не даючи людям проникнути кудись,
Болотний морок пожер людей
Не стало всім тут від нього життя,
Він у двері пекла відчинив ворота,
То капля бруду розливається в болоті,
Та капля брудної води перетворилася на чисту воду…
Виходить брудними думками ми знищуємо самих себе.
Прозора волога виповзає вода річки
Нечасто приходить вона у гості.
І вдерся господар чистий серпанок води
Лякає лавиною, пестить дощем,
І найстрашніше на світі з болотом у двох
Болотного чорта знесилила вона,
Тепер все покірно чистій воді
І крикнути не може чорт
Не зможе жити чорт в чорній масці,
Кривавого щастя хотів той чорт,
Від смерті іншого палала душа,
Тепер цю злість забрала чиста вода..