Вірш

Наташа

Диявол опустив на мене вінець безбраччя,
Пройняла одягати на себе вінець вуаль безбраччя
І все життя був зі мною, з дитинства
Та я нікого не любила в житті,
Але я чоловіка давно шукала,
І змінювала шило на мило,
Поїла, годувала, пестила
Та він не робив мені пропозиції,
Але вранці - рано він змінювався з фотою місцями.
Як тільки приходила надія на зустріч,
Та зустрічі не відбувалося, ось і все.
І все - одно далі продовжувала чекати на пропозиції, але дарма -
А замість цього приходив з дощами кат,
А з ними плач,
Стискаючи все тугіше і тугіше обруч вінця безбраччя.
Я стала молитися святій: «Богородиці, матінка,
молю тебе закликаю,
сльози проливаю. Допоможи скинути дияволові пута,
немає мені ані дня радості. Допоможи знайти чоловіка. Довго з вінцем йду, голову схиливши. Пожалій мене!».
Господь опустив на мене вінець вуаль «Ясне небо» настає битва між світами,
то він зберігає на мені воєдино вінець «Ясне небо»
і в цій битві впав вінець безбраччя, і нарешті визначено долю мою,
почувши пропозицію від коханого,
бо я досі ношу вінець «Ясне небо»