
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Роздвоєння, як вістря боротьби,
Як відгомін Господньої тиради,
Доноситься противенством доби.
Не знаємо, де можемо спіткнутись -
На міні чи на грудах кам'яних.
Ми навіть не встигаєм озирнутись,
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Косять так, як ще ніколи доти не косили.
Уже сонце припікає, а ще стільки сили
Позостало в руках дужих, руках молодечих,
Що готові трудитися під сам темен вечір.
Посхо
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno.
У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для ц
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.
П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,
Гойдалась плавно з боку в бік,
А біля неї добра мати,
Було, втрачала співам лік.
Матуся знала достолиха
Пісень про звірів і пташню,
Тому співала довго й тихо,
І колисала аж до сну…
Як сивина, як марево із хвиль,
Що напливає з підсвідомих терен.
Не розрізниш, де правда, а де цвіль.
Останній сніг напливами прибою
Нечутно попід двері підповза,
Де зло й добро злилися у двобої.
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,
Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,
мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!
Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:
лиця твого все не згадаю
поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…
Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Ніна Локшина (1941-2021)
Скажи, як назвать невідоме оце,
То мороку повне, то світлом тече,
Де все однорідне й багатогранне,
Де біль, наче радість, а радість, мов рана...
Де все у повторі такім невмолимім,
Де все, що трапляється, неповториме.
***
Скажи, как назвать неизвестное это,
То прлное мрака, то полное света,
Где все однородно и все многогранно,
Где боль, словно радость, а радость, как рана…
Где все повторяется неумолимо,
Где все, что случается, неповторимо.
Я родилась в Ленинграде за несколько месяцев до войны. После войны наша семья переехала в Москву. Язакончила в Москве школу с золотой медалью и Московский автомеханический институт. Стихи писала с детства. Поэтому, уже работая инженером, поступила в Литературный институт им.Горького. Ни одно из моих стихотворений не написано за столом. Они всегда рождались в голове из одной строчки, из одной мысли в вагоне метро, в автобусе, по дороге с работы, где угодно...Потом я записывала их на любом клочке бумаги, иногда переделывала полностью. В России мои стихи печатались в журналах «Юность», «Смена», в «Литературной газете» и различных сборниках. Я много переводила с идиша, немецкого, а также грузинских и молдавских поэтов. В 1989 г. я получила литературную премию Литвы за переводы ранее запрещенных литовских поэтов. У меня вышли 4 книги, первая еще в Москве, три других – уже в Израиле.
Нина Локшина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)