Війна внесла корективи в усе життя.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.