Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.19
23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
2026.04.19
22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
2026.04.19
21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
2026.04.19
18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
2026.04.19
17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
2026.04.19
17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
2026.04.19
17:13
Найбільша країна виявилася тупо найширшою.
Дебіл таки добився свого - його добили.
Любов до ближнього реклами не потребує.
Якби правда не була гіркою, на неї перестали б звертати увагу.
Золота середина добряче підгнила від часу.
Гуманність
2026.04.19
11:03
Вимотуєш байдужістю, мовчиш -
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic
2026.04.18
22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
2026.04.18
21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
2026.04.18
19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
2026.04.18
19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2026.04.18
18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
2026.04.18
17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
2026.04.18
13:44
І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
2026.04.18
13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Дьоготь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дьоготь
Війна внесла корективи в усе життя.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
