Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.19
17:51
Якби ми вдвох поїхали в Херсон,
З тобою був би в нас х.ровий сон.
З тобою був би в нас х.ровий сон.
2026.01.19
16:35
Із Леоніда Сергєєва
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
2026.01.19
14:43
Немає світла і холодні батареї
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
2026.01.19
13:38
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
2026.01.19
11:24
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
2026.01.19
02:19
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
2026.01.18
23:14
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
2026.01.18
19:31
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
2026.01.18
16:15
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
2026.01.18
11:39
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
2026.01.18
10:49
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
2026.01.18
10:42
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
2026.01.17
22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
2026.01.17
21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Дьоготь
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дьоготь
Війна внесла корективи в усе життя.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.
Ще рік тому вистачало грошей на протруювач для посадкової картоплі. І для моркви для насіння, бо як не побризкаєш чимось смердючим - морква через день обгризена до самої землі
Я користувався не хімією, а природніми препаратами. А вони страшенно дорогі.
Пестициди тільки вбивають землю, знищують на ній усе живе - і корисне, і шкідливе. Хоча я сумніваюся, що у природі є хоч одна-єдина шкідлива істота. Все живе у рівновазі.
Он, канадійці знищили вовків в усій провінції Квебек і Онтаріо. Бо вряди-годи підхарчовувалися фермерськими овечками.
А чому б не підхарчовуваттся, якщо люди знищили довкіл усі ліси під посів жита, яке іде на шнапс.
А за рік розплодилися лосі та олені. І в такій кількості, що виїли упень усі прирічкові молоді зарості верб, лип, кленів тощо. Першими втекли бобри. За ними ондатри. Потім зникла риба. А за рік береги обсипалися і річки змінили свої русла. Почалися масові паводі, які затоплювали і людські житла, і сільгоспугіддя. І вівчарство з корівництвом накрилося мідним тазом. Насамкінець, повтікали люди. От що означає дозволити придуркам і популістам поратися в живій природі.
Канадійці, хоч і пізно, зметикували що до чого і купили кілька зграй вовків в США. За шалені гроші. Знадобилося ще 20 років, аби все устаканилося. Нині овечок там ніхто не розводить, бо одразу - до в'язниці.
Так до чого я веду? Ага, згадав! Про протруювачі!
Колись давно, ще коли ми тинялися з дідом у глухому лісі я дивувався: нащо він обдирає навесні кору з повалених буревієм берез? Нащо я цургенив важежні лантухи з цією трухою до хати? Дідусь тоді сказав:
- Онучку! Ця труха - ліки від ста хвороб і палиця-виручалиця по господарству.
Каже: - Копай яму на городі, щоб влізло цебро.
Викопав. А дідусь зверху поставив діряву виварку, , навалив у неї кору з мішка, закрив щільно кришкою і, посміхнувшись, звпитав:
- Любиш палити вогнища?
Та хто ж із хлопчаків таке не любить!
Ми тоді завалили ту виварку зсизом, якимись сухими корчами, старою деоевиною.
Підпалював, звісно, я. І ще години дві бігав, аби набрати дрівцят для кращого жару.
Увечері дідусь каже:
- Всьо, розгрібай попіл, знімаємо виварку. Але акуратно, щоб не насипати у цебро землі та непотребу.
А як витягли цебро, то на дні смерділа чорна, як свята земля, якась рідина.
- Діду? Оце і є ліки від ста хвороб?
- Ага.- - Тю! Так смердять! І липнуть до рук?
- Онучку! Твої ноги - це суцільне бойовище. Покусані , побиті, обдряпані. Годі користуватися подорожником. Бери дьоготь і маж.
Я й намазав, правда, уранці, бо не наважився лізти у ліжко разом з дідом. Простирадла були б чорними і, звісно, сиердючими. А тоді пральних машинок на селі не було, прали жінки власними руками. І кожна пляма вимивалася дуже важко. Берегли тоді і взуття, і одяг. Я, фактично, ціле літо бігав в одних шортиках, весною - у драних кедах та якійсь столітній хламиді від пра-прадіда. Або робив дірки для рук та шиї у мішку і тиинявся берегом річки зі зграєю таких самих розбишак як і я.
Ранки на ногах позаживали за два дні, І я знову ганяв лугом молодих бичків та корівок з криками "Смерть фашистам!".......
І, аж оце, у військовий стан, згадав той дитячий досвід. І зробив так само.
Повірте - жоден колорадський жук не сяде на грядку, де бульба,перед посадкою, покупалася в дьогті. Жоден заєць не наважиться гризти моркву чи бурячину. А дротяники та кроти повтікають на більш привабливіші ділянки. І все живе залишиться живим.
До речі - запитайте в аптеці - скільки коштує банячок дьогтярного масла? Грамів 50
Повірте - у вас очі полізуть рогом. А ця ціна - це ціна людської ліні та незнань дідівського досвіду.
Наступного разу розкажу вам про материнку (ладянка, блошниця, душниця, "ведмеже вушко (толокнянка звичайна з родини вересовик, любисток, купальне стебло, ведмедиця, любчик), кульбаби (пустодуй, купава, баранки). У кого артроз - тому кульбаби - мати рідна. Але хто про це знає...
30.03.2024р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
