Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
2026.06.16
21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
2026.06.16
11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
2026.06.16
11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
2026.06.16
10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
2026.06.16
06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
2026.06.16
02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба.
Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії.
Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили.
Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються
2026.06.15
20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
2026.06.15
13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
2026.06.15
10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.06.15
09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
2026.06.15
08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Мосійчук (2018) /
Вірші
Сандорме
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сандорме
Захід сонця на Юпітері - це щось!
На кільця його можна дивитися вічно,
Фоном - зірки, темна основа, неонове світло!
Я би назвала це все загадковим вінцем Сандорме.
О, Амельтея - розкішне світіння твоє.
Ім'я твоє всіяне зоряним пилом.
Тор би страшенно хотів бути блище до тебе,
Та Адрастея, ти ж знаєш - помсту нашле.
Манить шматочки фантазій тонка павутина уяви.
Я би закохано влипла у неї, на вічно,
Я би пилинки її протирала до блиску,
Лиш би цей захід так не засліплював моє обличчя.
Ця незбагненність велична здатна світи полонити,
Загортати у ніжність всією магією космічного шляху.
От і сьогодні - посеред ночі явилась мені духом міцна Метіда,
З льоду й води невагомий хітон, півпрозоре тіло ії.
Діва оповіла як потрапила під захист всемогутнього Теба,
Із його могутньою силою гравітація їй не страшна.
Цілу ніч ми із нею про життя Богів говорили.
Та яскраво світили на нас зірки величного Сандорме.
Березень 2024р.
+Легенда до вірша.
Метіда з Гало перебувають в міцному союзі. Життя тече своїм руслом, планети обертаються навколо Сонця.
В одному з куточків всесвіту засяяла молода Амальтея - розкішна красуня з довгим світлим волоссям, до якої Гало (Тор) виявляє симпатію, та хотів би бути ближче, але його мати - володарка темряви Адрастея, не дозволяє сину Гало розривати священні узи з міцною, впевненою, мудрою та сильною Метідою, заради молодої та легковажної Амальтеї.
У той час Величний Сандорме будує новий простір для заселеня нових цивілізацій.
-----
З вікіенциклопедії: )))
Юпітер в астрології вважається планетою таланту, щедрості, благородства, оптимізму і успіху. Але це і духовно-філософська планета, яка відповідає за наші життєві принципи, ідеали та світогляд.
На кільця його можна дивитися вічно,
Фоном - зірки, темна основа, неонове світло!
Я би назвала це все загадковим вінцем Сандорме.
О, Амельтея - розкішне світіння твоє.
Ім'я твоє всіяне зоряним пилом.
Тор би страшенно хотів бути блище до тебе,
Та Адрастея, ти ж знаєш - помсту нашле.
Манить шматочки фантазій тонка павутина уяви.
Я би закохано влипла у неї, на вічно,
Я би пилинки її протирала до блиску,
Лиш би цей захід так не засліплював моє обличчя.
Ця незбагненність велична здатна світи полонити,
Загортати у ніжність всією магією космічного шляху.
От і сьогодні - посеред ночі явилась мені духом міцна Метіда,
З льоду й води невагомий хітон, півпрозоре тіло ії.
Діва оповіла як потрапила під захист всемогутнього Теба,
Із його могутньою силою гравітація їй не страшна.
Цілу ніч ми із нею про життя Богів говорили.
Та яскраво світили на нас зірки величного Сандорме.
Березень 2024р.
+Легенда до вірша.
Метіда з Гало перебувають в міцному союзі. Життя тече своїм руслом, планети обертаються навколо Сонця.
В одному з куточків всесвіту засяяла молода Амальтея - розкішна красуня з довгим світлим волоссям, до якої Гало (Тор) виявляє симпатію, та хотів би бути ближче, але його мати - володарка темряви Адрастея, не дозволяє сину Гало розривати священні узи з міцною, впевненою, мудрою та сильною Метідою, заради молодої та легковажної Амальтеї.
У той час Величний Сандорме будує новий простір для заселеня нових цивілізацій.
-----
З вікіенциклопедії: )))
Юпітер в астрології вважається планетою таланту, щедрості, благородства, оптимізму і успіху. Але це і духовно-філософська планета, яка відповідає за наші життєві принципи, ідеали та світогляд.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
