ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Вітер
Хтось написав:
"Слова - це дим..."
Минулих тем,
Теперішнього змісту.

Силаботоніка -
фортечний Рим.
Для інших -
і пелюстка - вічність.

Старання -
Є вони? Нема?
Коли душа летить
За вітром.

Ти поряд -
Кращого нема!
Що буде,
Коли вітер зникне?


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-04-27 15:08:38
Переглядів сторінки твору 303
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.05 00:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-27 18:08:46 ]
Прекрасна леді, доброго вечора!
Дуже радію вашим свіженьким рядкам! Щодо вітру - знаєте, Ваше ім'я б пасувало такому торнадо... Надзвичайно могутньому завдяки лагідності... Торнадо "Олена" - хіба це не прекрасно звучить? Який Рим встоїть? Тут, як у тому шедеврикові "Бумбокс", імперії впадуть (навіть без рейдів нашого знайомця Аттіли), фортеці не допоможуть!

І нехай я - такий собі фактично безіменний протяг, Ви надихаєте на дещо більше, аніж притаманне протягові зазвичай!

Я наче вітер, знятий з вітряка.
Любов'ю розіп'ятий буйний вітер…
Хай ти солонувата чи гірка –
Це краще, ніж банальні дольчевіти.
Це твій секрет - як в сіточку панчіх
Мене ти в чистім полі упіймала?
Я бриз удень, я ураган вночі.
Мені тебе завжди до болю мало…

Я міг би розтрощити цей вітряк.
Завіятися вільним десь у небо.
Але якщо бажаєш саме так,
Це означає, що мені так треба.
А хочеш, буду ніжним, як зефір?
Жорстким, на заздрість навіть харматану?
Моя любов така, що, вір-не вір,
Я все одно яким захочеш стану.

Любов – то хрест? А я на вітряку
Нагенерую драйвові ідеї
Щоб втілити у них тебе таку –
Доволі специфічну Галатею,
Яка Пігмаліона переллє
У форму «амфібрахій» або «дактиль».
А хочеш – за командою «Аллє!»
Завию, як співучий птеродактиль?

Я наче здичавілий буревій.
Я – дихання Сахари, я – сироко,
В твоїй такій гарненькій голові
Ув'язнений… здається, що без строку.
Чи вперше? Бо моїй палкій душі
Хорей із ямбом – ті ще каземати.
Працює генератор, аж тріщить…
А терміни - вирішуй це сама ти.

Бо ж ти одна чудова є така –
В тобі вирують нескінченні весни.
То вітер цей, хоч знятий з вітряка,
Заради тебе знов-таки воскресне.
Любов – то коло замкнене, і це
Не те щоб ефемерність або згуба…
Скоріш – твоїм слухняним вітерцем
Навколо стегон витись хулахупом.

Хай кажуть люди, буцімто простак.
І що кохання начебто халепа.
Але якщо бажаєш саме так,
Це означає, що мені так треба.
Ти гарна, як черешня у цвіту!
Мене бажання точно не відпустять:
Твою білизну дещо зайву ту
Укотре обривати, як пелюстя!

Дякую за Вашу натхненність і за чудові вірші, красунечко! Мені дуже до вподоби!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-05-12 21:03:11 ]

Щось таке, що я навіть не знаю як прокоментувати.))))) Але посмішка є і це головне! Тож дякую за неї і за вірш.