ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Живий
Образ твору Душу тягне до зруйнованого Форту,
Щось у ньому до цеглинки моє.
Доторкнутися хочу до його історії
І відчути, що в руїнах присутнє живе.

Чути з каменю розмови дивних мешканців,
Хто вони? Чим жили? Кого стереглись?
Як боролися у морі зі штормами,
З ким єднали свої роди?

Провела б з Фортом день у вічності,
Він сховав біль століття в собі,
Хвилі знають про нього езопівське
Обіймають тіло крихке вони.

Ну а я, наче птаха над берегом,
Форт сторічний прошу про одне:
- Не зникай, я побуду близесенько!
Розкажи-но про себе іще.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-11 10:22:08
Переглядів сторінки твору 357
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2025.06.10 20:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-13 19:20:15 ]
Дуже красиву картину ти вербально намалювала, Лєна!
Мабуть, Форт міг би подарувати сюжети для численних саг чи балад...

Так, чимало є спогадів у старовинного форту.
Є багато історій… І нині згадаймо одну.
Про славетного конунга і про красунечку горду.
Про славетну і родом, і вродою світлу княжну.

То сюди припливали від півночі грізні дракари.
Та лунала говірка країв, де ледь знали Христа.
Хтось тремтів і цурався, неначе Господньої кари.
Хтось поживи чекав, хтось видовищ собі виглядав.

Та на берег виходили поки що тільки вигнанці.
Ватажок був веселий, на примхи богів не сважав.
Знав, що ввечері часто багатий, хто бідним був вранці.
То й чекала пригод і тріумфів хоробра душа.

Гомоніли своє пралитовці, а може - естонці…
Та у вухах у воїна чулися тільки чутки.
І вело його серце назустріч кагановій доньці.
Він покласти життя їй до ніжок би міг залюбки.

Він не знав, чи здобуде омріяне; може, загине.
Не помітив цей форт – українка у нього в думках
Царювала уже. Він поїхав до князя й княгині.
«Моя зіронько мила!» - у серці одне й на вустах.

Україна… І Гаральд нарешті прибув до кагана.
Він побачив красуню – богиням насправді сестра!
Та зустріла княжна войовничого хлопця погано.
Ти, мовляв, як Поділ – я неначе славетна Гора!

Воїн все зрозумів. Що звитягам великим всі раді.
І богині також. Отже зірка його провідна
Надихала його на Сицилії, потім в Царграді.
Подолати всю Азію допомагала вона.

«Моя зіронько мила!» - сказав він своїй українці
Вже не тим юнаком, а славетним на весь білий світ.
І вона посміхалася. Бігло вино через вінця.
У красунечки в серці розтанув колишній той лід.

Кров його - від природи як море Варязьке – кипіла.
Пам’ятає цей форт, як вертався вже конунг сюди.
Наречену щасливу та плаття розкішне і біле.
«Моя зіронько» він їй казав… «Мрія, щастя – все ти!»

Українка і конунг закохані зникли у часі.
Але шепіт закоханий – чуєш? – і досі луна.
Як красуня-вкраїнка принесла фортуну невдасі.
І для конунга долею стала навіки вона!)

А особисто я заради дня у вічності з такою красунею хоч сам би перетворився на увесь біль за 6000 років, як Марат у Гюго у "93 році". Цей день би перетворив його на щастя у тій самій вічності)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-13 19:22:14 ]
"не Зважав", ну що поробиш?)
Хоч на роботі, хоч на лікарняному - все одно неодмінно обдрукуюся)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-05-14 14:39:59 ]
Ого - українська сага в жанрі Драпа. )))))

Як завжди - вражена !!!

Тоді бажаю тобі 6000 років щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-15 00:29:57 ]
Дякую і навзаєм, Лєночко)
І принаймні 6000 балад на твою честь!
Щоб доробок самого Соломона був меншим)