ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Живий
Образ твору Душу тягне до зруйнованого Форту,
Щось у ньому до цеглинки моє.
Доторкнутися хочу до його історії
І відчути, що в руїнах присутнє живе.

Чути з каменю розмови дивних мешканців,
Хто вони? Чим жили? Кого стереглись?
Як боролися у морі зі штормами,
З ким єднали свої роди?

Провела б з Фортом день у вічності,
Він сховав біль століття в собі,
Хвилі знають про нього езопівське
Обіймають тіло крихке вони.

Ну а я, наче птаха над берегом,
Форт сторічний прошу про одне:
- Не зникай, я побуду близесенько!
Розкажи-но про себе іще.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-11 10:22:08
Переглядів сторінки твору 233
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2024.09.12 20:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-13 19:20:15 ]
Дуже красиву картину ти вербально намалювала, Лєна!
Мабуть, Форт міг би подарувати сюжети для численних саг чи балад...

Так, чимало є спогадів у старовинного форту.
Є багато історій… І нині згадаймо одну.
Про славетного конунга і про красунечку горду.
Про славетну і родом, і вродою світлу княжну.

То сюди припливали від півночі грізні дракари.
Та лунала говірка країв, де ледь знали Христа.
Хтось тремтів і цурався, неначе Господньої кари.
Хтось поживи чекав, хтось видовищ собі виглядав.

Та на берег виходили поки що тільки вигнанці.
Ватажок був веселий, на примхи богів не сважав.
Знав, що ввечері часто багатий, хто бідним був вранці.
То й чекала пригод і тріумфів хоробра душа.

Гомоніли своє пралитовці, а може - естонці…
Та у вухах у воїна чулися тільки чутки.
І вело його серце назустріч кагановій доньці.
Він покласти життя їй до ніжок би міг залюбки.

Він не знав, чи здобуде омріяне; може, загине.
Не помітив цей форт – українка у нього в думках
Царювала уже. Він поїхав до князя й княгині.
«Моя зіронько мила!» - у серці одне й на вустах.

Україна… І Гаральд нарешті прибув до кагана.
Він побачив красуню – богиням насправді сестра!
Та зустріла княжна войовничого хлопця погано.
Ти, мовляв, як Поділ – я неначе славетна Гора!

Воїн все зрозумів. Що звитягам великим всі раді.
І богині також. Отже зірка його провідна
Надихала його на Сицилії, потім в Царграді.
Подолати всю Азію допомагала вона.

«Моя зіронько мила!» - сказав він своїй українці
Вже не тим юнаком, а славетним на весь білий світ.
І вона посміхалася. Бігло вино через вінця.
У красунечки в серці розтанув колишній той лід.

Кров його - від природи як море Варязьке – кипіла.
Пам’ятає цей форт, як вертався вже конунг сюди.
Наречену щасливу та плаття розкішне і біле.
«Моя зіронько» він їй казав… «Мрія, щастя – все ти!»

Українка і конунг закохані зникли у часі.
Але шепіт закоханий – чуєш? – і досі луна.
Як красуня-вкраїнка принесла фортуну невдасі.
І для конунга долею стала навіки вона!)

А особисто я заради дня у вічності з такою красунею хоч сам би перетворився на увесь біль за 6000 років, як Марат у Гюго у "93 році". Цей день би перетворив його на щастя у тій самій вічності)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-13 19:22:14 ]
"не Зважав", ну що поробиш?)
Хоч на роботі, хоч на лікарняному - все одно неодмінно обдрукуюся)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-05-14 14:39:59 ]
Ого - українська сага в жанрі Драпа. )))))

Як завжди - вражена !!!

Тоді бажаю тобі 6000 років щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-15 00:29:57 ]
Дякую і навзаєм, Лєночко)
І принаймні 6000 балад на твою честь!
Щоб доробок самого Соломона був меншим)