ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вадим Василенко
2024.05.18 20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом

Тетяна Левицька
2024.05.18 18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.

Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом

Микола Соболь
2024.05.18 11:26
Шановна редакція майстерень! Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт

Віктор Кучерук
2024.05.18 06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.

Микола Соболь
2024.05.18 05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,

Артур Курдіновський
2024.05.18 01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.

Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:

Ілахім Поет
2024.05.18 00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду

Іван Потьомкін
2024.05.17 20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось

Володимир Каразуб
2024.05.17 19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,

Козак Дума
2024.05.17 15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?

А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.

Світлана Пирогова
2024.05.17 09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.

Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,

Козак Дума
2024.05.17 09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*

Юрій Гундарєв
2024.05.17 09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»… Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово

Віктор Кучерук
2024.05.17 05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.

Артур Курдіновський
2024.05.17 04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.

Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -

Ілахім Поет
2024.05.17 00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Галина Украйна
2024.05.18

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші

 Живий
Образ твору Душу тягне до зруйнованого Форту,
Щось у ньому до цеглинки моє.
Доторкнутися хочу до його історії
І відчути, що в руїнах присутнє живе.

Чути з каменю розмови дивних мешканців,
Хто вони? Чим жили? Кого стереглись?
Як боролися у морі зі штормами,
З ким єднали свої роди?

Провела б з Фортом день у вічності,
Він сховав біль століття в собі,
Хвилі знають про нього езопівське
Обіймають тіло крихке вони.

Ну а я, наче птаха над берегом,
Форт сторічний прошу про одне:
- Не зникай, я побуду близесенько!
Розкажи-но про себе іще.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-11 10:22:08
Переглядів сторінки твору 64
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2024.05.16 18:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-13 19:20:15 ]
Дуже красиву картину ти вербально намалювала, Лєна!
Мабуть, Форт міг би подарувати сюжети для численних саг чи балад...

Так, чимало є спогадів у старовинного форту.
Є багато історій… І нині згадаймо одну.
Про славетного конунга і про красунечку горду.
Про славетну і родом, і вродою світлу княжну.

То сюди припливали від півночі грізні дракари.
Та лунала говірка країв, де ледь знали Христа.
Хтось тремтів і цурався, неначе Господньої кари.
Хтось поживи чекав, хтось видовищ собі виглядав.

Та на берег виходили поки що тільки вигнанці.
Ватажок був веселий, на примхи богів не сважав.
Знав, що ввечері часто багатий, хто бідним був вранці.
То й чекала пригод і тріумфів хоробра душа.

Гомоніли своє пралитовці, а може - естонці…
Та у вухах у воїна чулися тільки чутки.
І вело його серце назустріч кагановій доньці.
Він покласти життя їй до ніжок би міг залюбки.

Він не знав, чи здобуде омріяне; може, загине.
Не помітив цей форт – українка у нього в думках
Царювала уже. Він поїхав до князя й княгині.
«Моя зіронько мила!» - у серці одне й на вустах.

Україна… І Гаральд нарешті прибув до кагана.
Він побачив красуню – богиням насправді сестра!
Та зустріла княжна войовничого хлопця погано.
Ти, мовляв, як Поділ – я неначе славетна Гора!

Воїн все зрозумів. Що звитягам великим всі раді.
І богині також. Отже зірка його провідна
Надихала його на Сицилії, потім в Царграді.
Подолати всю Азію допомагала вона.

«Моя зіронько мила!» - сказав він своїй українці
Вже не тим юнаком, а славетним на весь білий світ.
І вона посміхалася. Бігло вино через вінця.
У красунечки в серці розтанув колишній той лід.

Кров його - від природи як море Варязьке – кипіла.
Пам’ятає цей форт, як вертався вже конунг сюди.
Наречену щасливу та плаття розкішне і біле.
«Моя зіронько» він їй казав… «Мрія, щастя – все ти!»

Українка і конунг закохані зникли у часі.
Але шепіт закоханий – чуєш? – і досі луна.
Як красуня-вкраїнка принесла фортуну невдасі.
І для конунга долею стала навіки вона!)

А особисто я заради дня у вічності з такою красунею хоч сам би перетворився на увесь біль за 6000 років, як Марат у Гюго у "93 році". Цей день би перетворив його на щастя у тій самій вічності)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-13 19:22:14 ]
"не Зважав", ну що поробиш?)
Хоч на роботі, хоч на лікарняному - все одно неодмінно обдрукуюся)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-05-14 14:39:59 ]
Ого - українська сага в жанрі Драпа. )))))

Як завжди - вражена !!!

Тоді бажаю тобі 6000 років щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-05-15 00:29:57 ]
Дякую і навзаєм, Лєночко)
І принаймні 6000 балад на твою честь!
Щоб доробок самого Соломона був меншим)