Сьогодні трохи пощипав молодої цибулі на грядці і чомусь так
зримо пригадалось своє перше "трудове" відрядження. Було це
після сьомого класу у Солобковецькій школі-інтернат, де я
навчався. Завгосп звернувся до старшокласників з пропозицією
двом хлопцям поїхати у сусіднє село Глушківці на пилораму для
допомоги у заготівлі дощок для потреб школи. Визвалися багато,
але вихователь відібрав більш-менш придатних для цієї "місії" -
мене і мого опецькуватого приятеля Вовку Палатника. Наш шеф-кухар
дядя Толя довго метикував, що ж нам дати у "тормозок" на дорогу?
Видав півбуханця свіжого чорного хліба, шматок (грамів з триста)
такого ж свіжого сала зі шкуркою, сірниковий коробок солі і пучок
пахучої зеленої цибулі... Ви не уявляєте собі яким смачним був для
нас той перший "трудовий" обід! І не так вмістом "тормозка",
як відчуттям своєї дорослості. Аякже ж, ми вперше його заробили
своїми руками... Доля порозкидала нас по світах. Де тепер мій
"трудовий напарник" Вовка Палатник? Чи пам"ятає так, як я, те
наше "доросле" відрядження і той обід на штабелі свіжорозпиляних
соснових дощок, що лоскотали нам носи запахом смоли?...