Я сьогодні півдня коптіла над звітом, а народ чомусь слабенько реагує на наші волонтерські подвиги, комусь нецікаво і таких немало, комусь уже проїлися наші безкінечні звіти, хтось ще не побачив і можливо після цього допису побачить. Тому вирішила написати зовсім про інше. Тільки Ви, будь ласка, прочитайте не просто зреагуйте на квіточку.
Років десять тому я побачила в когось цей дивний кактус, стирчали з горщика, схожі на черв'ячки, дуже кумедні, одним словом екзотика. Я попросила на розвід і зі мною радо поділилися.
А вона, ця рослинка виявилася такою плодовитою, як отой горщик, що уже через верх, а він усе варить і варить...
Я і роздарюю, і в нові горщики насаджую, викинути шкода , бо жива рослинка, а їх дуже люблю.
Минулого літа виставила на вулиці і вирішила, що на зиму залишу надворі, та в останні холодні дні осені пожаліла і занесла на веранду, поставила на вікні і майже не піклувалася про них.
Згодом помітила, що вони ніби ожили і вверх піднялися, зрозуміло, що в теплі кактусам краще.
А недавно тижнів два тому вирішила полити і помітила яскраву квітку, очам не повірила і таке радісне здивування було, що не передати. Придивилася а там на багатьох цих черв'ячках пуп'янки і їх багато. Чомусь подумалося, що це гарний знак, десять років сидів а нині фонтанує квітом. Щодня бігаю заглядаю на це диво. Подругу вмовила взяти собі один горщик і Вона не відмовилася. Перелякався бідний мій кактус і вирішив віддячити мені, що я його пожаліла.
Можливо і з нами всіма так буде, цей переляк, що в душах багатьох сьогодні, ця небачено стресова ситуація дасть якийсь новий поштовх і ми попри усі страшні виклики сьогодення виживемо в цьому інколи дуже байдужому і незрозумілому світі і ще здивуємо його в найкращому розумінні цього слова.