ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.06.24 21:08
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н

Олександр Сушко
2024.06.24 19:52
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,

Іван Низовий
2024.06.24 13:51
Виріс я у селі на Сулі,
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.

Світлана Пирогова
2024.06.24 11:21
Червоніло у літній купелі,
Ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
Дню крилатому трішки зухвало.

І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,

Леся Горова
2024.06.24 10:38
Ти про що, лелеко, стукотиш

Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.

Щедро обсипаєш зверху дім,

Тетяна Левицька
2024.06.24 09:26
Навіщо посадили у саду
для зла пізнання дерево спокуси?
Лиш надкусила яблуко в меду,
а розіп'яли на хресті Ісуса.

Невже я помиляюся, невже
розбещеність за любощі сприймаю?
В ясних думках клубочиться вужем

Віктор Кучерук
2024.06.24 05:49
Невдовзі кетяги калини
Підпалять ясно вогкий гай, –
І журавлиним довгим клином
Прониже осінь небокрай.
І крізь ледь видиму шпарину
Пропхаюсь я цибатим вслід
У край спокійний і гостинний,
Теплом прихований од бід.

Артур Курдіновський
2024.06.24 00:15
Я написав до конкурсу квартон
І заварив собі ранкову каву.
Та змістом перейматись - не цікаво,
Бо я і так вже справжній еталон!

Я - майстер! Щоб мене не забували,
Я написав до конкурсу квартон.
Амбіцій в мене - майже на мільйон,

Володимир Ляшкевич
2024.06.23 22:27
Гімни)
"Слався Джива,
квітни Жива "
"Нам розрада – Світла Лада"
Хор:
"Слався Джива, квітни Жива.
Нам розрада – Сяйна Лада
Нам розрада – Чиста Лада.

Іван Потьомкін
2024.06.23 21:47
Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом,
Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку.
Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати.
Надибав: і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш,
Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і

Ігор Шоха
2024.06.23 18:48
А на росії у законі вори
аж від окраїн до кремлівських веж
і у Європі їм немає меж...
нема межі агресії мордору
і мародеру в Україні теж.

***
А контрибуції не буде,

Сергій Губерначук
2024.06.23 17:13
Світ за очі йдучи,
без будь-яких причин,
ваш чин поміж личин не помічаючи,
я стану голубим,
як пролісок, як дим,
як цілий океан для потопаючих.

Як цілий океан,

Самослав Желіба
2024.06.23 16:59
    Якщо мистецтво наслідує природу, тоді його мета – виховання людини.     Так, дійсно, футуристи мали рацію, кажучи, що де є культ, там немає мистецтва. Але рація полягає лише в тому тут, що мистецтво має уникати формальної догматизації та стереотипіз

Володимир Бойко
2024.06.23 16:42
Зо всіх шпарин пролазить «русскій мір»,
В парадне преться, лізе чорним ходом,
Облудно розпатякує про мир,
Приносячи війну і смерть народам.

Мов шашіль, поточив наш спільний дім,
Чаїться у найменшім закапелку.
І якнайшвидше хочеться усім

Леся Горова
2024.06.23 16:17
Сині води, темні води
Де ваш брід?
По якому спомин ходить
Стільки літ.

То сідає зовсім близько
В очерет
В руки місячного блиску

Євген Федчук
2024.06.23 16:02
Сидять діди на колоді. Вже осінь надворі.
Вже сонечко, хоч і гріє та не вигріває.
Та ж хочеться дідам тепла хоч трохи в цю пору.
А тут якраз затишно і вітру немає.
Тож погріти можна кості та погомоніти
Про те, про се. Свою, може, молодість згадати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анатолій Цибульський (1947) / Проза

 "Правда" і... кривда


Ех, яблучко! Або, як мене ледь у "Правде" не надрукували

Це було наприкінці епохи пізнього застою. Редакція газети
"Київська правда", де я працював після закінчення факультету
журналістики КДУ ім.Т.Г.Шевченка, розташовувалась на трьох
поверхах - третому, четвертому та шостому, старовинного будинку
у самісінькому центрі Києва, на Хрещатику,10.
Крім обласної газети у цьому під'їзді з широкими мармуровими
сходами і важким скрипучим ліфтом були ще корпункти головних
союзних газет - "Правды", очолюваної провідним на той час
журналістом Михайлом Одинцем та "Известий ". По кімнаті у
цьому будинку займали ще Київська спілка журналістів і
Облполіграфвидав.
На відміну від Київської правди ", чиї двері ніколи не
зачинялись від числених відвідувачів з різних куточків міста
і області, важкі дубові двері корпунктів "Правды" та "Известий"
були завжди щільно зачинені і ми ніколи не бачили щоби хтось
у них заходив, чи виходив звідти. Не було особливого бажання
зазирнути у гості до старших колег і у нас - обласних
журналістів.
До того дня, коли головний редактор "Київської правди" Вадим
Іванович Дубенко, запросивши мене до свого кабінету, повідомив,
що мене хоче бачити у себе керівник корпункту "Правды" Міша
Одинець. Чого хоче від мене Одинець Вадим Іванович не сказав,
зазначивши лише, що мене вже чекають у корпункті. Так я
уперше опинився за таємничими дверима головної "правди" країни.
Першим, що одразу кинулось у вічі, були прохолода і абсолютна
тиша, такі незвичні у порівнянні з гамірними коридорами нашої
"Київської правди". Складалося враження, що крім мене
і господаря великого напівзаштореного кабінету на поверсі
більше нікого не було. Потиснувши руку, керівник корпункту
сказав, що читав деякі з моїх фейлетонів у обласній газеті
і, порадившись з товаришами, вирішив доручити мені
перевірити колективний лист працівників однієї з
психо-неврологічних лікарень області про зловживання
керівників і окремих працівників медзакладу службовим
становищем, розкрадання коштів і матеріальних цінностей,
що негативно позначалося на лікуванні і харчуванні
хворих. У випадку підтвердження фактів,мені доручалось
підготувати фейлетон для газети "Правда". Подумки
"подякувавши"товаришам" за рекламу, я наступного дня
відправився у відрядження...
Одразу скажу, що більшість із повідомленого у листі, таки
підтвердилось. Керівники і господарські працівники лікарні
привласнювали продукти, що призначались для
харчування психічно-хворих. У котли не потрапляли сотні
кілограмів м'яса, центнери свіжих овочів і фруктів. Останні
заміняли у компотах зіпсованими сухофруктами. Картину
доповнювали кадрові зловживання. Непоступливих спонукали
до звільнення. Одне слово, як у тій репризі, де у зоопарку
тигру м'ясо недодають. Тільки страшніше, бо збиткувались
над хворими, котрі не завжди це усвідомлювали і рідко
скаржилились на свою долю.
Зібравши і систематизувавши факти, я став писати
гостросатиричний фейлетон під гучною назвою "Ех, яблучко,
куди ти котишся?" Михайлу Семеновичу фейлетон
сподобався і він пообіцяв рекомендувати його до друку.
Через декілька днів мене знову запросили до корпункту "Правды"
і попросили вичитати і підписати кожну з
гранок, запевнивши, що вже наступного дня я побачу своє
прізвище у "Правде".
Окрилений успіхом, я поїхав у чергове відрядження до
Чорнобиля. Однак, ні наступного дня, ні через день свого
фейлетона у союзній газеті я так і не побачив. А десь через
тиждень керівник корпункту вибачився переді мною, за те, що
з "незалежних від нього і від редакції причин", моє "Яблучко"
зняли номера."Не для преси" мені сказали, що якимсь чином
про майбутню скандальну публікацію довідались в обкомі партії
і остерігаючись, що можуть "полетіти голови" не тільки у тому
конкретному місті, а й Києві, були задіяні усі важелі
у Москві, аби моє "яблучко"так нікуди з нашого двору й не
покотилось...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-17 14:04:36
Переглядів сторінки твору 33
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.06.23 14:43
Автор у цю хвилину відсутній