Застрягли в голові моїй
Слова поважній мною пані:
"Не забувай ніколи ти про Тебе,
Бо люди не піклуються ні про кого,
Окрім самих Себе."

Я довго думала, вагалась,
Коли перед очима зникла пелена ілюзій.
А й справді, як не подивитись,
Не підіймуть інші люди моїх словесних грузів.

Як не думала про інших,
Завжди обирала не першою свою особистість.
Що ж, панове й пані, думок ваших грішних
Не дозволить мені вбрати в себе мужність.

Як стало тихо серед натовпу,
Який вмить я від себе відпустила.
Не хотіла я мовчати, але, зупинившись,
Тихо піднявши очі, мовчки себе простила.

Простила за відчай, за образи, за дим,
Що літав в голові довгий час із дитинства.
Я вважала людей гідними, бо створені Ним,
Хоч і не врятує "спасіння" дикість цього людського звірства.

14/06/2024