ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Дігай
2024.08.09 15:46
Відлунює давніми грозами
моє потайне lacrimoso...
Там спогад блукає півколами,
і постать твоя незникома
із доторком голосу плинним,
зі смаком гіркаво-полинним,
розкрилля долонь неминуче,
і ніжна жага - очі в очі...

Тетяна Дігай
2024.08.09 15:12
Я вчора побачила смерть
із писком, заповненим вщерть,
тілами безвусих героїв,
і стогін, що серце замлоїв,
здійнявсь попід храмові хори,
де їх ненароджені діти
співають у янгольськім хорі.
2024 р.

Світлана Пирогова
2024.08.09 13:20
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.

Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.

Микола Дудар
2024.08.09 09:30
Передам тобі серветку
Можу - хочеш, навіть дві...
Поверну твою виделку
І залишуся на дні…
Поруч спокій бірюзовий.
Зверху запах запашний...
Що потрібно ще для змови
Коли ти весь як скляний?

Віктор Кучерук
2024.08.09 06:26
Світлій пам'яті Ковальчука
Богдана Кириловича

Свіжовикопана яма.
В квітах топиться труна.
Це життя найбільша драма
І страшна його ціна.
Поховання. Море люду.

Артур Курдіновський
2024.08.09 04:47
Я сьогодні щосили прошу: опустіть мені вії!
Вже не можу дивитись на цю закарбовану мить.
Пам'ятаєте, люди, мене, легендарного Вія?
А про вії свої я казав навпаки: підніміть!

Все зруйноване. Мертве. Зламався колишній маяк.
Я сьогодні щосили прошу:

Іван Потьомкін
2024.08.08 23:01
пав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів - не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість.

Ольга Буруто
2024.08.08 22:42
Тебе відносить течія,
Колись, мабуть, збагнеш.
Але допоки скріз вода,
Ти думаєш - пливеш.

Любові, радості, жаги
Минаєш береги,
І струмені тугі-дзвінкі

Сонце Місяць
2024.08.08 22:22
до теми метафор або ж алегорій в навколишній голограмі; котрі бувають кимсь або чим завгодно; тому що все той самий балаган mesdames et messieurs; як не самоціль то неповідана історія із книги так само історій; полишена навіщось ледь розкрита троянда

Борис Костиря
2024.08.08 22:14
Я спалюю свою пам’ять.
Я спалюю свої спогади.
Вогнище тріскотить, сміється
і перетворює на попіл
те, що залишило минуле.
Що можна спалити?
Чи є те, що не горить?
Іноді хочу відродити з попелу

Євген Федчук
2024.08.08 17:36
В лт . [6428 (920)] Игорь же воєваше на Печенгы

Ярун прокинувсь раптом серед ночі.
Щось муляло і на душі шкребло.
Прислухався. Спокійно все було.
Уже хотів закрити знову очі.
Та сон не йшов. На небо очі звів.
Воно усе ще всіяне зірками.

Володимир Каразуб
2024.08.08 11:36
Твій світ — це шлях крізь довгий лабіринт
У ньому юність лиш пролог до звершень,
Там полюбивши і обпікшись вперше
Залишиш іншим знак і не один.

Блукаючи між стінами з картин
Де безліч, що обманюють і менше
Отих, які підносять дух, щоб врешті

Тетяна Левицька
2024.08.08 09:21
Не залишай, хоч ти мене,
в біді, як сироту самотню.
Не заберу життя земне,
без вороття в манке турне,
з собою разом у безодню;

ропою надбані скарби,
коли нависне пеленою

Микола Дудар
2024.08.08 08:40
Ну ось воно і догори дриґом…
Панове, зупиніться, досить вже
Або візміть й мене у список вигод —
Молитимусь від нині на чуже…

Негоже у минуле заглядати
Замішане затерлося в іржі
Хоча і там були свої донати

Юрій Гундарєв
2024.08.08 08:28
Рівно місяць тому, вранці 8 липня, російські окупанти завдали ракетного удару
по дитячій лікарні Охматдит у Києві…



Дитяча лікарня.
Ракетний удар.
Розплющений камінь.

Ярослав Чорногуз
2024.08.08 07:54
О доле, не згаси мою любов,
Щоб небеса дощем не голосили.
Благаю - аж від зір і до основ --
Даруй снаги вогню, даруй їй сили.

Даруй нам зустріч пристрасну, нову,
Хай щастя ув обіймах шаленіє.
У рай на хмарі світлій попливу --
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Артур Курдіновський (2023) / Вірші

 Останній сніг
Останній сніг... Мінорно-білий лад...
Невже фінал зими? Не може бути!
Іду вперед. А поглядом - назад...
О, як красиво помирає лютий!

І знову йдуть в минуле холоди
Та з крапок роблять витончені коми.
До себе я звертаюся на "ти",
Хоча собі вже зовсім не знайомий.

Продовження історії рядків,
Написаних омріяним курсивом.
Останній сніг чомусь не захотів
Сказати наостанок щось важливе.

Усміхнена тендітна та проста,
Весна виходить на яскраву сцену.
Для когось чарівниця молода
Проллє промінчик теплий. Не для мене.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-07-13 06:14:19
Переглядів сторінки твору 41
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.117 / 5.8)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.141 / 5.83)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.08.09 04:47
Автор у цю хвилину відсутній