Жили-були на світі дві феї, Юропе́я та Москвошве́я. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – до́бра, а Москвошвея – лиха́.
І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до людей і руйнували домівки, а людей жерли.
Пішли люди до доброї феї Юропеї, і попрохали її знищити гніздо драконів.
– Ні, – сказала фея Юропея, – не можу, бо це гніздо – на споконвічній території феї Москвошвеї, і не треба її дратувати.
А фея Москвошвея не сказала нічого.
І дракони продовжували жерти людей.
Тоді люди рік чи два поміркували – і попрохали добру фею Юропею, щоб вона нищила драконів, коли вони прилітають до осель.
– Ні, – сказала фея Юропея, – не можу, бо це буде ескалація, яка засмутить фею Москвошвею.
А фея Москвошвея не сказала нічого.
Тож дракони продовжували полювати на людей. Але знаходити людей ставало все трудніше, бо багатьох вже зжерли, а деякі встигли побігти та сховатися у замку феї Юропеї.
І тоді добра фей Юропея почала видавати людей драконам, бо це, з історичного погляду, була їхня законна здобич.
І фея Москвошвея не сказала нічого.
А фея Юропея забарвила собі блакитного кучерика серед білявого волосся, пофарбувала нігті ніжним рожевим лаком, і всі побачили, яка вона гарна.

(2024)