Дім вітру, прихисток думам,
На вступі загадкові звуки,
Без даху, бо небо із пуху
Свободою добровільно заплутаний.

Дім вітру мав білі вітрила.
Усередині тихо, ззовні буревії.
До нього летіли чайки, у вікнах
шумів прилив, щодня заглядав захід.

Покликав до себе вітер.
Зачарував свіжістю морської хвилі,
шепотів обірвані фрази
Не почула правди одразу.

Із вітром, що жив у домі,
тріпотіли душа та мій одяг.
У домі було просторо
Танцювала, щаслива, хоч протяг.

Норовлива у вітру природа,
налетіли чорні хмари, негода,
"Прощавай", -сказав бриз мені строго,
"Рідко я когось кличу додому".

Я у домі його була гостя,
норов вітру пізнала не гожий,
Так шкода, що всіх мрій не збулося,
І шкода, не лишилась на зовсім.


Додатково: Танець вітру.

https://youtu.be/mKhLafU-3Tw?feature=shared