там де людей більше ніж дерев
думки справджуються швидко
подібні у різних головах
вони конденсуються
навколо порошинок невдоволення
кубляться низькими хмарами
і розроджуються дощем
в кожній краплині якого
можна побачити власне відображення

така вода не втамовує спраги

а тут у моїй осібній власності
шовковиця абрикоса волоські горіхи
сливка-угорка кизил
червона та жовта алича
бузина бересток каштан акація
огрядні вишні та тонка вишнева поросль
яблунька та кленок

я дивлюся у їхні листки
як у маленькі люстерка
і бачу не-я

а навколо не-я-поле
не-я-стежка та не-я-город
де порядкує не-я-кріт
і не-я-бур'яни досягають
найбільших успіхів у своєму житті

не-я-вітер дмухає на мене
мов на кульбабку
і летять за ним услід не мої діти

не-я-спека випиває мене
і я стою наче вросла у землю
стара дерев'яна бочка
на денці якої лишилося трохи дощівки

у ній б'ється рибина
і дряпає об нечутливі клепки
свою дзеркальну луску

відштовхнувшись хвостом
нарешті вистрибує з бочки
і плюхається у щедрий блакитний затінок
який пахне їй
йодом

крони шумлять мов прибій

це те море
що випадає на долю тобі
я-рибино
пливи

19.07.24