Поезія - Артур Курдіновський - Ярославу Чорногузу в день народження (сонет)

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2024.09.05 22:05

***

«Доглядала квіти я для кладовища...»
«Продавала квіти я на кладовищі...»
«Я нічого не робила – маю тії квіти...
Ой лежу я під землею, короткая віком,
Та й кричу я з-під землі:
«Йдіть до мене квіти!»
А квіти тихенько повідповідали:
«Ми б з охотою пр

Ярослав Чорногуз

2024.09.05 21:47

Після тривалох розлуки

Природо люба, здрастуй знову,
Як скучив я, немає слів.
Осінню ти вдягла обнову,
Кольє з бурштинових жалів.

І очі лагідні, печальні
Мені всміхнулись із-за хмар.
Ти вийшла, мов з опочивальні,

Володимир Бойко

2024.09.05 12:54

Іменем російського корабля - 3

Звірства московитів останнім часом перейшли всілякі межі, тож потреба виокремити їх із решти людства стала вельми нагальною. Для певності, їх імена мали б починатися винятково літерами «пу» - початковими у прізвищі путіна: Пумудак (путин – мудрый аксакал)

Євген Федчук

2024.09.05 11:30

Як Хорс до Києва перебирався

В сум’ятті і тривозі віщий Торд.
Бо ж треба вірне рішення прийняти –
Чи це священне місце полишати,
Де віковічно Хорсові народ
Пожертви ніс? Та виконати волю
Кагана Володимира, який
Прислав гінця. Наказ суворий свій,
Що має Хорса вирішити долю,

Микола Дудар

2024.09.05 09:23

***

Від зарплати до зарплати…
Від неправди і до правд
(У Життя свої затрати
Без притензій і приправ…)
Тільки-но спустивсь із люльки
Відвернувсь від молока —
Преться тіло вже на гульки
Чи то син, чи то донька

Віктор Кучерук

2024.09.05 06:09

* * *

Туманами закурені світанки
Траву росисту неквапливо мнуть,
Вбираючи німих лугів ділянки
В густу, немов запона, каламуть.
Ледь видимі, неясні, прохолодні
Шепочуться сонливо в сірій млі, –
Світає довго, тихо і природно
В осінній час на зболеній земл

Юрій Лазірко

2024.09.05 05:01

ой болю спопелілого

ой болю
спопелілого
насипала війна
ні яблука поспілого
ні істини
з вина

ні дзену

Борис Костиря

2024.09.04 21:14

Жива і мертва вода

Я іду у глибину
смарагдового лісу.
Я відчуваю присутність
живої води,
джерел її живлющої вологи.
Поряд стоїть мертва вода,
кличе до себе всесвітнє зло,
вбирає звуки потойбіччя.

Іван Потьомкін

2024.09.04 20:40

***

Так вже судилося –
Всім опинитися на тому березі.
У вересні це станеться чи в березні,
Чи самотужки вплав,
А чи з Хароном на човні...
То чому ж смерть завжди завчасна?
Чому сторонимося того берега?
Чи не тому, що там уже назавше

Юрій Гундарєв

2024.09.04 17:25

Безжально

Не бійся ніколи крилатих ракет…
Хай боїться той, хто віддає наказ!
Подивіться уважніше на його портрет:
руки тремтять, мов напав сказ,
очі впали і покотилися по стОлу -
довгому і мертвому, наче мінне поле,
яким він відгородився від живого життя…
Ма

Світлана Пирогова

2024.09.04 16:24

Зоряні квіти

Небесні розсипи на землю вересневу -
Фантазія, а чи казкова суть?
Вони яскраво-жовті, білі і рожеві,
Блакитні, сині - зорями цвітуть.

Садки у смугах айстр. Пухнасті заметілі
Плекає ніжно сонячна рука.
І пахнуть, мов ввібрали запахи ванілі,

Микола Дудар

2024.09.04 09:45

***

Не вистачить митті, буду проситись
На берег до річки в зігрітий пісок…
Вляжусь травою, як будуть косити.
А після "коси" уляжусь в стіжок…
Хто-небуть в нічку захоче відвідать
Покоси пахучі… наш зоряний фреш
І це ще не все… чого не сповідав —
Кожн

Козак Дума

2024.09.04 08:00

Морські ванни

Я розумію – не хотіла зла,
а іноді бувала навіть щира.
Ти виявилась просто із числа
осіб, які чекають на офіру…
Не ображайся, це не перекір,
любив тоді тебе я і такою,
та у душі твоїй ховався звір,
що цілковито володів тобою.

Микола Соболь

2024.09.04 04:19

Передзи́м’я

До калини намиста прилітають щоранку синички,
ще мороз не лютує, але інію срібло вже є,
покриває хреста при дорозі та баню каплички,
коли птаха світанок, ніби воду освячену п’є.
Пломеніють думки, перелесником в’ючаться згадки,
ніби літа у нашому краї

Ілахім Поет

2024.09.04 01:46

Тільки спогад

Хоч любов така крихка вся,
В серці ніби ще жевріє.
Те, чим жити намагався –
Тільки мрія, тільки мрія…

З двох людей щось ціле скласти
Важче, ніж поему з літер.
Те, що видалося щастям,

Шон Маклех

2024.09.03 19:03

Втеча

Всесвіт від мене тікає
Білим рогатим оленем,
А між галактиками
Вода. Хмарою.
Така могутня, що породжує
Життя перелякане.
А я в цьому тілі подарованому –
У цьому потріпаному одязі

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

Антон Мог

2024.08.20

Ілля Шевченко

2024.08.17

Юлія Рябченко

2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький

2024.07.25

Олекса Квіт

2024.07.05

Любов Інішева

2024.07.04

Тетяна Стовбур

2024.07.02

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2024-07-20 04:44:14
Переглядів сторінки твору	121
* Творчий вибір автора:	Майстер-клас
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	5.111 / 6 (5.120 / 5.8)
* Рейтинг "Майстерень"	5.109 / 6 (5.144 / 5.83)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.708
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні	не обов'язково
Автор востаннє на сайті	2024.09.05 18:01
Автор у цю хвилину	відсутній