Чудово грає піаніст ті твори Баха, що пронизують епоху.
Ні, вони ті догми, що утілюють барочний стиль й тривогу.
Ні, слухач! Вони здаються тобі довгими й нудними у безодні.
На дух ти все відчуєш, ті відзвуки і відтінки імпровізацій легкої погоди.

Ти все переосмислиш – стиль, художній образ, смак, уяву.
Ти зрозумієш, музика – це той наперсток, який не схований у «яру».
Той зміст, пронизуючи й проникаючи в текучість часу
Ось дасть можливість подивитись-оглянутись,
Де не буває сутінків та суму в плині мудрості і пафосу.

Та все ж не так вирішуються ті фігури, що дала нам гармонія,
Той мелос з віковічної натури.
Той відгомін сердець почув слухач під впливом рук у піаніста.
Зіграй ти чітко, рівно, не нагадуючи ті манери Ліста.

Ти зрозумій ту сутність, що закладена душею...
В музиці немає горя, яке було б байдужим слухачеві…
Ти зрозумієш те зерно, проникнувшись тією глибиною,
Яка спіткаючи століття, прийшла в смиренні і затишному покої.
22.09.2014