ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.10.14 11:16
Вам правду розказати про кохання?
Не будете за це кусати, ні?
Тоді тримайтесь, миловидні пані
І не жалійтеся моїй жоні.

Аби жаркі вдалися шури-мури
Та сльози щастя крапали з очей -
Без манікюру і без педикюру

Юрій Гундарєв
2024.10.14 09:45
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом залишає сцену і диригент. Симфонію дограють лише два музикан

Козак Дума
2024.10.14 09:08
Снідаю в перервах між думками,
побут зачекався у кутку –
зазирнути хочеться за браму,
ще не все побачив на віку…

Не бажаю вірити у тупість,
у людську жадобу і цинізм.
Непоправна розумова скупість

Микола Дудар
2024.10.14 08:03
З усіх проблем одна рідніша:
Я сам — собі… Передусім
Є ще одна, вона старіша:
Люблю блукати по росі…
І так, щоб нам не заважали
Хоча й думкам стеливсь услід
В той самий час коли світало
І просипавсь мурахоїд…

Віктор Кучерук
2024.10.14 05:21
Ніяких сумнівів немає
В твоїх гарячих почуттях,
Бо так, як ти мене кохаєш,
Комусь не снилося і в снах.
Ти робиш все, щоб я не втратив
У тебе віру ні на мить, –
Щоб я сприймав тебе, мов свято,
Й не зміг ніколи розлюбить.

Володимир Бойко
2024.10.14 00:19
Пролетіла-просвистіла, як фанера над парашею, чергова (сподіваємось, остання) річниця бункерного недофюрера. З нагоди отакої дати у московії мав би бути черговий шабаш патріотичного піднесення, зокрема, запровадження новітнього пакету суто московитських і

Іван Потьомкін
2024.10.13 22:02
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Володимир Каразуб
2024.10.13 17:17
Торкаючись плеча він повертає її фігуру до себе.
Вона сидить в безмовному очікуванні чогось,
А він нахиляється і торкається її губ.
Вона не розтуляє пишні вуста, але в погляді читається несміливий допуск.
І врешті, вдруге, як він схиляє до неї свою го

Світлана Пирогова
2024.10.13 17:06
Уперемішку тиша і сирени
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подор

Євген Федчук
2024.10.13 14:39
Створивши світ, Господь зібравсь на небо.
Хоча проштрафивсь вже Сатанаїл
Та, все ж старавсь вгодити з усіх сил,
Тож Бог рішив узять його до себе.
- Ходім зі мною! – тільки і сказав.
Став підніматись, а нечистий скиглить,
Неначе хтось добрячого дав щ

Сонце Місяць
2024.10.13 13:00
сніг летить, чи майже квітнуть липи
тиша, чи д-о в лісосмужці
ні до чого нудьгувати попелюшці
є на кухні завжди що робити
________

принц, немовби донкіхот з ламанчі
з вітряками б’ється без догани

Микола Дудар
2024.10.13 11:27
Боже Праведний — я грішний…
Зло обходжу, не борюсь
І в житті доволі різний
І зізнатися боюсь…

Розгубивсь в протистоянні
Безтурботні дні нап’яв
Відчуття — душа в аркані

Віктор Кучерук
2024.10.13 11:19
Хоч високими хвилями грає
Розтривожена вітром ріка, –
Гуси міцно тримаються зграї
І тісняться навкруг гусака.
Розширяють і звужують коло
Посереду невидимих пут, –
Гусям краще невільницька доля
Від сирітської волі, мабуть…

Тетяна Левицька
2024.10.13 09:29
Зламала жовтню два крила,
але нічого!
Раніше ж якось я жила
сама без нього?

Любила липень, до снаги —
прекрасні ружі.
До сухозлотної юги

Микола Соболь
2024.10.13 05:55
Сливовий джем нам дарувала ніч,
ніхто не знав, що станеться на ранок,
ти першою була з моїх коханок…
Але хіба тепер у тому річ?
Лилась на скатертину кров вина.
Чи, то була не скатерть, – простирадло?
Комах ловив павук у власне прядло
і тіні від від

Сонце Місяць
2024.10.12 20:51
сходинами років додолу чи нагору
знецінюючи так & сяк нагоду
що міг чи розумів

заціпеніння через німби геть зіркові
щоб відтворити недостане мови
обтяжливих томв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Чого сумую?
Питаєте, чого це я сумую?
Бо самота навколо, самота.
І ніби все життя минає всує,
У бік незрозумілий поверта.

І що у нім? Яка краса чи втіха?
І зникло розмаїття, хоч любов
Горить, яріє чи палає стиха,
Та оживає в серці знов і знов.

Вона шукає барв нових, яскравих,
І лету дивовижного краси.
Допоки б’є ще струмінь величавий,
Як водоспаду пасма з небеси.

У чому річ, питаю все у Бога?
Холоне серце, мов дзвінкий кришталь.
Це осінь настає життя мойого,
І сповива в зажуру і печаль.

22 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-09-22 22:01:11
Переглядів сторінки твору 83
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.904 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.904 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.837
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.10.14 21:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2024-09-23 11:12:34 ]
Прекрасна поезія осіннього смутку! Душа плаче! Душевний стан поета відображається у ліриці, це відчувається на підсвідомості, і у цьому цінність вірша. Багато недосказаності поміж рядків, таємничі образи вражають, приваблюють. ЛГ сприймає осінь, як особисту драму життя. Дякую, дорогий Ярославе, за глибоку, філософську поезію! Будь здоровий, закоханий, натхненний, щасливий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2024-09-23 23:22:01 ]
Дякую сердечно тобі, дорога Танечко, що ти так глибоко розумієш і відчуваєш стан його ЛГ. Це - певний стан душі, на який впливає осінь, можливо найпоетичніша пора року. Він то сумний, то меланхолійний, то замріяний, але обов'язково з відтінком смутку, якось так. Натхнення тобі, здоров'я, усіх благ!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Бужанин (М.К./М.К.) [ 2024-09-23 18:45:04 ]
Славку, осінь твоя золота! Нема підстав для печалі, коли пишеш такі вірші!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2024-09-23 23:24:14 ]
Дякую, дорогий друже! Весь парадокс у тому, що може, отой смуток, що навіює золота осінь, і піднімає з дна душі її золото і вихлюпує назовні. Натхнення тобі!)))