Знов важко слухати північний вітер,
Дивитись, як хитає він дерева.

Хитає низько й голосно, з зусиллям
Слабкішим, ніж емоція чи мова,

Говорить і говорить, наче речі
Проявлять те, що ще не є знаннями:

Колись їх одкровенням час настане.
Вони ще заперечать Богу, світу

Й людській душі, яка сидить в задумі
На пустці трону власної пустелі.

Шумніше й нижче, нижче і шумніше
Гойдаються, гойдаються дерева.

Wallace Stevens The Region November
It is hard to hear the north wind again,10
And to watch the treetops, as they sway.

They sway, deeply and loudly, in an effort,
So much less than feeling, so much less than speech,

Saying and saying, the way things say
On the level of that which is not yet knowledge:

A revelation not yet intended.
It is like a critic of God, the world

And human nature, pensively seated
On the waste throne of his own wilderness.

Deeplier, deeplier, loudlier, loudlier,
The trees are swaying, swaying, swaying.