Мені колись почулося ,що ти
кохання проміняла на отруту
і бруд грошей .У храмі чистоти -
смітник із асигнацій ,оту руку,
що сипле їх, готова цілувать …
Був не повірив ,це здалося дивним,
бо знав твоїх достоїнств цілу рать.
Відкрити світ недоліків людини,
яку кохав ,не міг .І не хотів,
щоб поміж нами виникали війни.
Раніш завжди із тисячі ходів
знаходила один-єдиний вірний.
Невже це він, чи більше не було,
чи з долею змагання не під силу?
Кругом протистояло небу зло,
та не в тобі, мій ангел білокрилий.
Невинність ,винність-декілька секунд
між ними відстань в часі ,в суті-вічність.
Скажи мені відверто прямо тут -
то скільки буде коштувати вірність?
І серце вічно буде в однині,
і космос, і Господь ,і я- віднині...
Свій біль та смуток затоплю в вині.
Що не простимо Богу ,то людині
простити можна ,навіть і не раз,
але фінал-сумнівна перемога,
коли на перший погляд все гаразд,
в душі-неоднозначність і тривога.
Та треба йти упевнено вперед
крізь погляди ,плітки і фрази ниці.
У мене вже ніхто не забере
твої гріхи, нанизані на нитці
мого життя .Ховаю у собі
це нелегке безрадісне намисто.
Зірву його на вищому суді:
з дощем осіннім випаде на місто
весь тягар сліз , безадресність думок,
і марність слів про зраду у коханні.
Відшелестів ,прошепотів ,замовк…
Давно не перший ,явно не останній.

2002 р.