Вірш

Наташа

- Я чую твій голос із-за стіни.
Він лунає з обіймів темряви.
Я знаю, люба, ти слухаєш мене.
Я в царство вічності хочу забрати тебе...

- так, коханий мій, обличчя своє відкрий!
Я Тебе боюся – з тобою мій спокій.
То Твоє обличчя я бачу лише уві сні.
Та Відкрий же його в північній тиші.

- О, люба, забудь моє обличчя!
Ми житимемо, ширячи серед мерців.
Там сутінки обіймають небеса.
Ти не побачиш мого обличчя...

-О, Еріку, світло моєї душі,
Я Тебе чекала серед зірок тиші!
Ти Мене з собою забери,
своєю любов'ю воскрес!..

- ти Торкнися моєї руки, Кохана!
Ми злинемо над світом слів.
У печері темній під землею
пізнаєш ти моє кохання...

- А втім я боюся, герой зі снів.
То Твоє кохання як темний рів.
Темрява поглинає і манить,
А втім життя моє тобі належить...

-А ти не бійся, лише дихай
усім тим, що я створив у тиші!
Дихай шаленим ароматом снів,
дихай тугою, що теж є кохання!

Ти Зрозумій, рідна моя, що лише для тебе
Я карав і вбивав, кохання зберігаючи.
Все для тебе, що сцену так люблячи,
Я ширяла над безумством буття.

Тож тепер у підземному царстві порожнечі
ти співатимеш лише мені, зберігаючи мрії.
Ти станеш королевою під землею...
Я ж насолоджуватимусь століттям тобою!...

- А втім ти - легенда, лише фантом!
Ти привид, Опера – твій дім.
Я Тебе боюся, тобі належу.
В очах твоїх танцюючи, потону...

А втім що за маскою, мій герой?
Я обдарую тебе собою!
З тобою пройду я рай та пекло!
А втім твій хочу побачити погляд!

-Ні! І не чекай! Я маски не зніму!
І що під нею не покажу я нікому!
Та Якщо не підеш, тоді доля твоя -
І могила в полі та забуття буття...

Я покладу Париж до твоїх ніг!
І буде проклятий перешкодить нам!
Тож Співай, Ангел Музики! Ти - маска та!
А я - той голос, що всередині тебе!