ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.25
06:55
Війна поділила надвоє
Стрімкого життя течію, –
Уранці дихнувши бідою
В оселю спокійну мою.
Здригнулась од вибуху хата
І гуркіт упав навзнаки, –
Спинилися на циферблаті
Годинника спритні стрілки.
Стрімкого життя течію, –
Уранці дихнувши бідою
В оселю спокійну мою.
Здригнулась од вибуху хата
І гуркіт упав навзнаки, –
Спинилися на циферблаті
Годинника спритні стрілки.
2024.10.25
03:29
Поради, поради... Корисні поради
Влітають у вуха мої звідусіль.
Масштабні симфонії, скромні рулади -
Порожні слова припорошують біль.
Безцінні поради... Досвідчені гуру
Безглузді рецепти мені роздають:
"Ти ще молодий", "Закохайся в тортури"..
Влітають у вуха мої звідусіль.
Масштабні симфонії, скромні рулади -
Порожні слова припорошують біль.
Безцінні поради... Досвідчені гуру
Безглузді рецепти мені роздають:
"Ти ще молодий", "Закохайся в тортури"..
2024.10.24
21:08
Збирає серпень зорепад
В саду граблями,
Я повертаюся назад
В обійми мами.
Смакую з маком пироги,
З повидлом штрудель.
Пилок ванільної нуги —
В саду граблями,
Я повертаюся назад
В обійми мами.
Смакую з маком пироги,
З повидлом штрудель.
Пилок ванільної нуги —
2024.10.24
19:52
Відчепіться від мене зі своїми римами, — каже вона. —
Я вивчала філософію, філологію і бог зна скільки гуманітарних наук,
Що небо спадало на землю де я жила
Філософським каменем,
І падало прямісінько мені до рук.
Я можу розкласти вам любов на атоми,
Я вивчала філософію, філологію і бог зна скільки гуманітарних наук,
Що небо спадало на землю де я жила
Філософським каменем,
І падало прямісінько мені до рук.
Я можу розкласти вам любов на атоми,
2024.10.24
16:41
Якщо і хочу ще чогось од цього світу,
То тільки віддавати якомога більше.
Насамперед онукові, дружині, дітям.
Із читачем ділитися роздумним віршем,
Звірині, птаству й комашині буть зрозумілим
У чистих помислах своїх, а не зарозумілим
Власником,
То тільки віддавати якомога більше.
Насамперед онукові, дружині, дітям.
Із читачем ділитися роздумним віршем,
Звірині, птаству й комашині буть зрозумілим
У чистих помислах своїх, а не зарозумілим
Власником,
2024.10.24
14:20
Сидять діди під корчмою, згадують минуле,
Коли кров була гаряча та молоді були.
Згадують літа далекі, як козакували.
З ким билися та в краях яких побували.
Більшість згадують про Хмеля, бо ж із ним ходили,
Під Зборовом, під Корсунем ляське вій
Коли кров була гаряча та молоді були.
Згадують літа далекі, як козакували.
З ким билися та в краях яких побували.
Більшість згадують про Хмеля, бо ж із ним ходили,
Під Зборовом, під Корсунем ляське вій
2024.10.24
08:51
От що таке непотріб, непотреба?..
Падлючі, хитрі… смокчуть кілька діб
А тронеш, враз підстрибують до неба
Із виглядом, неначе якийсь німб…
Навіщо мені тії прибамбаси?
У мене їх достатьно, зокрема,
На кожні з них замовлені фінанси
Із власного розду
Падлючі, хитрі… смокчуть кілька діб
А тронеш, враз підстрибують до неба
Із виглядом, неначе якийсь німб…
Навіщо мені тії прибамбаси?
У мене їх достатьно, зокрема,
На кожні з них замовлені фінанси
Із власного розду
2024.10.24
07:26
Ще тільки подих. Осені для втіхи
прокинулися перші димарі.
І падають розлущені горіхи
у темну невідомість на зорі.
Бурштинові ховають трави ядра,
хоча б якісь від них знайти сліди,
підходить апогей горіхопада,
відлунням дзвін летить через світи.
прокинулися перші димарі.
І падають розлущені горіхи
у темну невідомість на зорі.
Бурштинові ховають трави ядра,
хоча б якісь від них знайти сліди,
підходить апогей горіхопада,
відлунням дзвін летить через світи.
2024.10.24
05:39
Збереглася в пам’яті не пишна,
Бо тоді була непоказна, –
Ця уже гілляста дуже вишня,
Що шурхоче листям край вікна.
Вирощена мною на городі
З кісточки якоїсь навесні, –
Стала плодовитою, на подив,
Завжди недовірливій рідні.
Бо тоді була непоказна, –
Ця уже гілляста дуже вишня,
Що шурхоче листям край вікна.
Вирощена мною на городі
З кісточки якоїсь навесні, –
Стала плодовитою, на подив,
Завжди недовірливій рідні.
2024.10.23
19:03
І чим би не ніч задля витівок отих, коли завмираєш
Немовби на пляжі, вдаючи, нібито все це не з нами
А в Луіз дощ у жменьках, що тебе таки от спокушає
Світла від протилежних горищ
Батареї, що кашляють трішки
Кантрі-хвиля, котра ледь-ледь звучить
Вті
Немовби на пляжі, вдаючи, нібито все це не з нами
А в Луіз дощ у жменьках, що тебе таки от спокушає
Світла від протилежних горищ
Батареї, що кашляють трішки
Кантрі-хвиля, котра ледь-ледь звучить
Вті
2024.10.23
13:42
Я тиловик.
Ще з часу цілини, коли доводилось воювать за пристойний харч для студентів.
Тиловик і сьогодні під час війни з хамасом і хізбалою – цими близнюками ігілу й алькайди,годованці Ірану, що за сфальшований іслам готові нищить усе, що рухається і з
2024.10.23
12:22
Слова, мов листя легко із дерев злітали
і шурхотіли ув осінніх днях,
а ти збирала в серці, і здавалось мало.
Тобі б іскрити ними сірий шлях.
Щоб не завадив дощ і сила громовиці.
Туман, щоб не торкався із химер.
А може, то у снах лише дрібниці?
і шурхотіли ув осінніх днях,
а ти збирала в серці, і здавалось мало.
Тобі б іскрити ними сірий шлях.
Щоб не завадив дощ і сила громовиці.
Туман, щоб не торкався із химер.
А може, то у снах лише дрібниці?
2024.10.23
10:21
У графськім парку листя намело,
Холодний вітер щипле змерзлі віти,
Багатолюдне стишилось село,
І замість птаства десь щебечуть діти.
У річечці зіщулилась вода,
І брижі, наче гусяча та шкіра -
Біжить їх руслом ціла череда,
Холодний вітер щипле змерзлі віти,
Багатолюдне стишилось село,
І замість птаства десь щебечуть діти.
У річечці зіщулилась вода,
І брижі, наче гусяча та шкіра -
Біжить їх руслом ціла череда,
2024.10.23
06:27
Пройдуть роки і зникне безлад,
Що у віршованих рядках…
Комусь для когось може й перла
Як діточкм Ісус… Аллах…
Все може бути в цьому світі
І розподілять в кольори
Можливо так, за років двісті
А може й з тищупівтори
Що у віршованих рядках…
Комусь для когось може й перла
Як діточкм Ісус… Аллах…
Все може бути в цьому світі
І розподілять в кольори
Можливо так, за років двісті
А може й з тищупівтори
2024.10.23
05:58
Все-таки життя прекрасне
Подароване мені, –
Загоряються і гаснуть
В серці пристрастей вогні.
Закохаюся то в Раю,
То Любов не йде зі снів,
Чим у душу накликаю
Радість щиру й сильний гнів.
Подароване мені, –
Загоряються і гаснуть
В серці пристрастей вогні.
Закохаюся то в Раю,
То Любов не йде зі снів,
Чим у душу накликаю
Радість щиру й сильний гнів.
2024.10.23
05:39
Між березневих віт лози
ледь-ледь тепла відчутні дотики.
По небу котяться Вози,
а тут розквітли перші котики.
Струмків лунає переспів,
і тінь дерев з епохи готики.
З тобою вечір я зустрів,
де над водою квітнуть – котики.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ледь-ледь тепла відчутні дотики.
По небу котяться Вози,
а тут розквітли перші котики.
Струмків лунає переспів,
і тінь дерев з епохи готики.
З тобою вечір я зустрів,
де над водою квітнуть – котики.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.10.17
2024.09.28
2024.09.25
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Неоніла Ковальська /
Вірші
/
Пейзажна лірика
Осені диво яскраве
Ягідки червоні соком налились.
І летить вітрисько берегами й полем,
Згодом раптом втихне.Мабуть що втомивсь.
Вже побагряніло листячко на кленах
Та на землю пада килимком м"яким,
Пензликом пройшлася осінь по деревах,
По кущах і травах.Це ж бо диво з див.
Ватру горобини вітерець роздмухав
І вона палає в лузі й край доріг.
Той вогонь яскравий гріє наші душі,
Щоби його кожен довго ще беріг.
2024 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Осені диво яскраве
... Той вогонь яскравий гріє наші душі, щоби його кожен довго ще беріг.
Н.Гуменюк
Кетяги калини звисають додолу,Ягідки червоні соком налились.
І летить вітрисько берегами й полем,
Згодом раптом втихне.Мабуть що втомивсь.
Вже побагряніло листячко на кленах
Та на землю пада килимком м"яким,
Пензликом пройшлася осінь по деревах,
По кущах і травах.Це ж бо диво з див.
Ватру горобини вітерець роздмухав
І вона палає в лузі й край доріг.
Той вогонь яскравий гріє наші душі,
Щоби його кожен довго ще беріг.
2024 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію