Спав неборак у затишному наметі
І прийшло до нього видіння смерті
Стало руба одне важливе питання
Для чого жив, коли є кінець натальний

Коли буде кінець усього, кінець життя
Куди подіти всі спогади й почуття
Куди подіти та що робити з цією любов'ю
До жінок, що ділились з тобою своєю журбою

Що робити із навичками й професійним ростом
Коли ляжеш горизонтально усім зростом
Для чого працював на лікарство та добру їжу
І весь час говорив “колись у відпустку з'їжджу”

Дні були однакові, відрізнялись ночі
Він робив все за правилами, як тамагочі
Життя бентежне, та не у всіх і не у кожного
Емоції помирають так само, правда Господи?

Дітей наплодив, розбіглись по всьому світу
Людей не любив і пропив всю свою макітру
Роки підступають, посивіла його борода
А життя не нажився, от така от велика біда

Лежить неборак, не стуляє повіки
Хоче дуже сильно аби було повіки
Початок життя й існування живого
Без кінця, без кінця і фіналу сумного.