Розминулися як чужі
без жесту чи слова,
вона йшла в магазин,
він до машини.

Може, заклопотані
або неуважні,
чи незадовго перед цим
закохані назавжди.

Зрештою ніяких гарантій
що це вони.
Можливо, здалеку так,
а зблизька зовсім ні.

Дивилася на них з вікна,
а хто дивиться згори,
тому легше помилитися.

Вона зникла за скляними дверима,
він сів за кермо
і швидко поїхав.
Тобто нічого не сталося,
навіть якби сталося.

І я тільки на мить
повіривши побаченому,
намагаюся зараз випадковим віршем
переконати Вас, Читачі,
що це було сумно.

Wisława Szymborska Perspektywa
Minęli się jak obcy,
bez gestu i słowa,
ona w drodze do sklepu,
on do samochodu.

Może w popłochu
albo roztargnieniu,
albo niepamiętaniu,
że przez krótki czas
kochali się na zawsze.

Nie ma zresztą gwarancji,
że to byli oni.
Może z daleka tak,
a z bliska wcale.

Zobaczyłam ich z okna,
a kto patrzy z góry,
ten najłatwiej się myli.

Ona zniknęła za szklanymi drzwiami,
on siadł za kierownicą
i szybko odjechał.
Czyli nic się nie stało
nawet jeśli stało.

A ja, tylko przez moment
pewna, co widziałam,
próbuję teraz w przygodnym wierszyku
wmawiać Wam, Czytelnikom,
że to było smutne.