Тут ви виборюєте собі славу,
якщо щось важить слава. Тут квіти
світу перетворені в мечі.
Тут лицарі прощаються
з коханими навіки
і палять свої спогади у полум'ї
постійних битв. Це Поле
звідки не вертається ніхто, ніхто
не має імені, родини, предків,
війна це батько й мати всім.
Забудьте про своє минуле. Пройдіть вогонь
оголеного листя, зламаних
списів і коней без вершників.
Пройдіть до вічного вогню героїв
безіменних, на ниву міфів,
яким не пояснити світ. І не спізніться,
Квітуче Поле зібралося поринути
в пітьму розбитих мрій.

Вірш написаний під впливом "Саги про Бломстрвалла або історія Квітучого поля" (Blomstrvalla saga (Historia de Campo Florido)), видана в перекладі на іспанську і з коментарями Маріано Гонсалеса Сампо у 2010 році. Ця давньоісландська сага часів правління короля Норвегії Хакона Хаконсона (1204 - 1263) і короля Кастилії і Леона Фернандо ІІІ Святого (1199 - 1252) була оприлюднена у 1258 році під час весілля дочки Хакона Крістіни (1234 - 1262) і сина Фернандо ІІІ (брата короля Альфонсо Х) Феліпе (1231 -1274). Має місце складне переплетення реалістичних і казково-фантастичних елементів: реальний світ постає як горизонт фантазії, а фантазія - як горизонт реального світу. У сазі розповідається про те, як два брати, Етгард і Акі, сини герцога Акі з Фріцілії, одного дня розлучаються під час полювання в лісі, коли летючий дракон викрадає Етгард. Вони зустрічаються після багатьох пригод, коли перевдягнені і невпізнані виступають суперниками на полі під назвою Бломстрвалла, де відбуваються щоденні поєдинки заради кохання та багатства. Сага завершується масовим весіллям, яке поєднало різних чоловіків і жінок

Luis Alberto de Cuenca CAMPO FLORIDO
Aquí se lucha a cambio de la gloria,
si es que la gloria es algo. Aquí las flores
del mundo se transforman en espadas.
Aquí los caballeros se despiden
de sus enamoradas para siempre
y queman sus recuerdos en la hoguera
de un combate infinito. Este es el Campo
de donde nadie vuelve, donde nadie
tiene un nombre, un linaje, una familia,
y la guerra es el padre y la madre de todos.
Olvida tu pasado. Ven al fuego
de las hojas desnudas, de las lanzas
rotas y los caballos sin jinete.
Ven al fuego perpetuo de los héroes
anónimos, al prado de los mitos
que no explican el mundo. Y no te tardes,
porque Campo Florido va a sumirse
en la sombra de un sueño hecho pedazos.