Всякий раз, коли я говорю з тобою, інші слова
зриваються з моїх губ, інші слова.
Вони не мої. Вони виникають в іншому місці.
Вони кусають язик. Мені від них боляче.
У них, як у списів героїв,
два вістря, і мої губи зранені
їхнім дотиком, всякий раз, коли вони виринають
зсередини - чи з далеко, чи з ніколи -
з моїх губ стікає тепла цівка
крові, яка розтікається по моєму тілу.
Всякий раз, коли я говорю з тобою, інші слова
говорять за мене, наче більше не залишилося
нічого мого на світі, нічого мого
через безмежне виснаження
коханням до тебе і відчуттям себе розлюбленим.

Luis Alberto de Cuenca CONVERSACIÓN
Cada vez que te hablo, otras palabras
escapan de mi boca, otras palabras.
No son mías. Proceden de otro sitio.
Me muerden en la lengua. Me hacen daño.
Tienen, como las lanzas de los héroes,
doble filo, y los labios se me rompen
a su contacto, y cada vez que surgen
de dentro - о de muy lejos, o de nunca-,
me fluye de la boca un hilo tibio
de sangre que resbala por mi cuerpo.
Cada vez que te hablo, otras palabras
hablan por mí, como si ya no hubiese
nada mío en el mundo, nada mío
en el agotamiento interminable
de amarte y de sentirme desamado.
De "La caja de plata" 1985