Про гарне життя в Союзі говорять багато.
І ті, кому довелося те життя застати.
І ті, хто розвісив вуха та казочки слуха
Та про життя таке мріє, потилицю чуха.
Тож, отим, хто за тим «раєм» скигле, наче чайка,
Просто хочу нагадати одну стару байку.
Прийшов парторг в цех заводу і повідомляє:
- Завтра у нас з Америки гості бути мають.
Тож в чистеньке одягніться, бо, як свині дикі,
Не за будьте помитися, особливо пики.
Щоби п’яного нікого я в цеху не бачив.
Тобі ж, Петре, особисту поставлю задачу.
У цеху, напевно будуть в обідню перерву.
Тож, щоб гостям не псувати закордонні нерви,
Не здумай своєї тюльки притягти і їсти.
Принеси собі ковбаски хоча б грамів триста
Та і жери на здоров’я. Й посміхайся радо,
Щоби нам не осоромить партію і владу.
На обід парторг і, справді, провів цехом гостей.
Ті на вид були, як люди, одягнуті просто,
Роздивлялись, щось питали того винувато,
Не хотіли, мабуть, їсти людям заважати.
Парторг оком соколиним цехових окинув.
На Петрові спинив погляд на цілу хвилину.
Від побаченого слина потекла із рота.
Сидів Петро і ложкою, якось без охоти
Чорну ікру жер. Падлюка! Де дістав, спитати?
Це ж потрібно блат добрячий десь на базі мати.
Провів бігом екскурсію, у цех повертає.
- Де ікру дістав, босото? – у Петра питає.
А той гнівно подивився: - Йди до дідька, клятий.
Можеш всю ікру, як хочеш, собі забирати.
Через тебе ми сім’єю цілу ніч не спали,
А сиділи і у тюльки очі колупали.