ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.01.30 21:49
Соснам заздрю, що, мов скалолази,
на вершини гірські одчайдушно вилазять.
Гірськолижникам заздрю, що в космічному леті
здатні творить неймовірні й в уяві свої піруети.
Тірольцям заздрю, котрі гадки не мають,
що їм пощастило оселитись в такому раю…

Борис Костиря
2025.01.30 20:22
Віднайти потрібну рибу
у безмежному морі риб.
Рибу, яку дарував тобі
Господь.
Вона зачаїлася в намулі,
як невловима істина.
Хижа чи добра,
вона чекатиме на тебе

Юрій Гундарєв
2025.01.30 20:12
ВИБРАНА ПРОЗА l Анней Луцій Сенека «Моральні листи до Луцилія. XXl - XXII» Анней Луцій Сенека «Моральні листи до Луцилія. XXIII - XXIV» Анней Луцій Сенека «Моральні листи до Луцилія. XXV - XXVI» Анней Луцій Сенека «Моральні листи до Луцилія. XXVII -

Ніна Виноградська
2025.01.30 19:08
Земля чекає снігу – ковдри, хустки,
Щоби зігріти зерна і коріння,
Щоби весною не постала пустка,
А проросло посіяне насіння.

Щоб ми зібрали хлібні урожаї
Й до столу мали свіжі паляниці…
Дощами осінь плаче нині в краї,

Ніна Виноградська
2025.01.30 19:05
В долонях літа ранки й вечори,
Що стежками щодня біжать до бору.
А спіймані тополями вітри,
Толочать жито, утікають з двору.

В обнімку із роменом деревій
Шепочеться із травами на лузі.
Годин щасливих тихий давній стрій

Євген Федчук
2025.01.30 14:47
Говорять, то у давнину було,
Велике плем’я у краю жило.
Князь правив краєм, а під ним бояри,
А в кожного із них ще й слуг отара.
Бояри, хоч земель і злата мали,
Та їм, як завжди всього було мало.
Народ простий сумлінно працював
Та всю оту ораву год

Олена Побийголод
2025.01.30 07:40
Продовження розповіді: Еол. Лестригони. Цирцея)

1.
– Потім був острів Еолія,
жив там Еол біля брами
(в нього здавен – монополія
на керування вітрами).

Віктор Кучерук
2025.01.30 06:08
Змовкла раптово зозуля
Й більше уже не кує, –
Жалом розпеченим куля
Впнулася в серце твоє.
Нагло ходу зупинила
Й душу прорвала на крик,
Хоч богатирської сили
В тілі мав повно “Мужик”.

Артур Курдіновський
2025.01.30 05:39
У наглухо закритій домовині
Мене з'їдають білі черв'яки.
Я дописав усі свої рядки,
І чорна стрічка на моїй світлині.

Гниють печінка, серце і легені,
Від мене залишаються кістки.
У наглухо закритій домовині

Іван Потьомкін
2025.01.29 22:05
– Ну, что? – спросил я своего сослуживца, почти предвидя ответ. – Ужас, – как-то неохотно выдавил он из себя, и при этом, как мне показалось, его даже передернуло. Не понаслышке знал я,что Михаил всегда как-то болезненно неохотно расставался с деньгами,

Борис Костиря
2025.01.29 20:03
Біля мого двору
щодня проїжджає
на велосипеді
якийсь чоловік.
Що приховує його відлога?
Таке враження, що там
не обличчя, а череп.
Там прихований

Володимир Бойко
2025.01.29 12:11
Державна нація притягує чужих, бездержавна – відштовхує своїх. І українців і євреїв інстинкт виживання змушував приховувати своє походження. Пам’ять людства переобтяжена негативними ярликами. Потвори хоч і неповторні, але насамперед потворні.

Віктор Кучерук
2025.01.29 08:04
Лиш тільки пилом сніжним
Укритий зимний шлях,
Та і морозить ніжно
Всю зиму по ночах.
Морози десь позаду
Поскрипують ледь- ледь
І довгі снігопади
Не пнуться наперед.

Галина Кучеренко
2025.01.28 22:02
Створюють світ між собою,
Душі
Прагнуть єднання у тиші,
Подих
З’єднує такт в один порух,
Тнок -
Лід у гарячих руках тане...

Леся Горова
2025.01.28 21:35
Я і північ .І з нами тиша.
Ці незвично безмовні ночі
Журно просяться у вікно.
Знову жду- ти мені напишеш
Що мене цілувати хочеш,
Я для тебе- хмільне вино.

Знов проснусь на твоїй подушці,

Іван Потьомкін
2025.01.28 21:23
Домовина – не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще артефакт для археолога
про епоху, в яку
небіжчику довелося жить.
Хрещеним був я в дитинстві,
а гріхи відмолюю і захисту
для себе і родини прошу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

все і ні про що Владислав Про
2025.01.18

Тарас Никифоренко
2025.01.02

Назар Нечипельський
2025.01.02

Андронік Страстотерпець
2024.12.30

Маргарита Каменська Дарко
2024.12.25

Богдан Архіпов
2024.12.24

Єлизавета Катрич
2024.12.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Цілунки
Венері я й Ероту вірний фан,
Хоч нині дід, не хлопчик безбородий.
У щічки цілуватися - лафа,
А в губці - позаземна насолода.

А той, хто не цілується - глупак,
Жаготні цьоми додають наснаги.
Хапай красу ручицями за карк
І пий із вуст меди під охи й ахи.

А схоче мавка в інше місце цмок,
То не вагайся! А штурмуй Говерлу!
Аби у неї сексуальний шок
Добу тримався. Зрозумів, братело?

І хай розпухлі варги день і ніч
Болітимуть (а ще ж іти на працю!).
Не стачить сил? Ну, що ж, мене поклич!
Допоможу з цілунками хирлявцю.

12.11.2024р.








      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-11-12 12:09:47
Переглядів сторінки твору 37
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.909 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.198 / 5.74)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.01.29 06:13
Автор у цю хвилину відсутній