Поезія - Володимир Каразуб - Безголосся

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2025.01.11 16:53

Прискорення катаклізму

Розбушувалися цунамі
і по небесній діаграмі
потуги Геї не малі...
зліпили діти оригамі,
а думають, що кораблі.
Та настає пора гаряча
і на рентгени із кремля
включає п’яту передачу

Іван Потьомкін

2025.01.11 14:54

***

В понеділок - на весіллі у селі сусіднім.
У вівторок, як хропе,- скиглять діти бідні.
У середу - з товариством на буйнім похміллі.
Накидається на жінку - у четвер з ремінням.
Порвалися в скрипки струни,- то в п’ятницю чинить.
А в суботу - припадає з

Володимир Каразуб

2025.01.11 12:52

Ти повинна забрати з собою свої моря

Ти повинна забрати з собою свої моря.
Забрати алеї, пейзажі, романи, арії,
Поміж сторінок просушити бутони троянд,
Потлумити вітер крізь гумно своєї пам’яті.
Забрати з собою сирени та гул літаків,
Прошите ракетами небо і землю з осколками,
Просіяти

Козак Дума

2025.01.11 10:49

Готуймо ниву!

Димами гіркне осінь золота,
уперто миті сіє поміж пальці,
а час гарує, ніби на скакалці,
і уплітає зиму у літа…

І маятник калатає хутчіш,
уже позаду уже весняні грози,
удень усе частіш нічні морози

Юрій Гундарєв

2025.01.11 09:54

Бути вільним. Василь Стус

січня народився поет неймовірного обдарування, стійкості,
справді європейської освіченості.

Я довго вчив граматику кохання,
граматику грудей і губ твоїх.
Ти утікала і ховала сміх,
межи зубів затиснений востаннє…

Микола Соболь

2025.01.11 09:34

Грозове

Іще печаль не виїла душі,
але таке, здається, неминуче,
коли поллють у суглинок дощі,
що принесе важка, свинцева туча.
Стріла ввіткнеться в землю із пітьми,
на небі теж усе не слава богу,
там лаються пройдисвіти громи,
що місто взяли в дощову облог

Леся Горова

2025.01.11 08:39

Зоряний міст

Ніч пливе молоком. Небо дивно підсвічене, то
Розливається місяць в тумані, що злегка нависнув.
А де вітер його розірвав, там зоріє місток,
У якого перила оздоблені сяйним намистом.

Затамовую подих. Мене ряснозоряний міст
Вабить покликом незрозуміли

Віктор Кучерук

2025.01.11 07:53

Спогад

Сутінь сіра, тиха, сонна
Ще чаїться за вікном,
А вже зграя гайвороння
Зично кряче над селом.
Ще досвітні зоряниці
Мерехтять вгорі кругом,
А в хліві дзвенить дійниця
Й тягне в хату молоком.

Ігор Терен

2025.01.10 22:58

Без політики

Не я один в кінці старого року
надіюся на світову толоку –
перемагати ворога пора!
Вітаю рядових і командирів
із наступаючою армією миру,
озброєною силою добра.

ІІ

Хельґі Йогансен

2025.01.10 21:37

В темряві

Останній промінь втомленого сонця
Ліниво впав за обрій і погас.
А вслід за ним, підкравшись незнайомцем,
Холодний морок вкрив усе нараз.

Загинув день, змарнівши у риданнях,
Затих (чи зник кудись?) веселий сміх.
Забути все — одне лише бажання,

Домінік Арфіст

2025.01.10 20:59

пам'яті К.М.

іній ламаних ліній пониклих старечих плечей
не розтоплює жмут полуденного щедрого сонця…
вона тихо сивіє поміж недоречних речей
і погладжує сивого пса – співрозмовника і охоронця…
низка жовтих світлин ніби цвинтарний ряд порцелян…
в’язка стертих лис

Борис Костиря

2025.01.10 19:56

* * *

Мій садок промовляє до мене:
"Хто ж мене так безжально спалив?
Я ж, немов найдорожчі знамена,
Тобі яблука рясно родив".

Відгоріло, пригасло, заснуло,
Із пожежею плавно злились
Те, що стиха промовило, чуло

Тетяна Левицька

2025.01.10 18:50

Пекучим словом...

Пекучим словом душу не ганьби,
тоді, коли тремка сльоза на віях.
Від щастя чорні очі соловіють,
смарагдові темніють від журби.

Я здатна ще здолати сто доріг,
високі гори і глибокі кручі,
і вирвати з грудей голки ядучі,

Ярослав Чорногуз

2025.01.10 18:05

Благословення

На мить серця позбулися печалі,
Звільнилися від розпачу тюрми.
Знов радощі нам доля дарувала --
Моя душа цвіте серед зими.

Січневий дощ -- немов мої ридання,
Ущух, розгладив брижі на ставу.
І сонечко леліяло кохання,

Іван Потьомкін

2025.01.10 11:35

...Немовби вдарили під дихало...

Як гірко плачуть наші діти,
коли неправедно караємо.
Мовби журавель, підбитий
над посмутнілим небокраєм.
А найстрашніші тихі схлипи,
зойки до остраху і дрожі...
Немовби вдарили під дихало -
кричати б треба...А не можу.

Світлана Пирогова

2025.01.10 10:22

Прозріння

Минув самообман, немов опале листя,
Обірване розлюченим вітриськом.
Летить мерщій стара труха зі хрипо-свистом,
Замітивши іще гарячий присок
Від полум'я зотлілої давно любові.
Упала сіра пелена додолу,
Яку відчули на світанку навіть збої.
Нове пр

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

Тарас Никифоренко

2025.01.02

Назар Нечипельський

2025.01.02

Андронік Страстотерпець

2024.12.30

Маргарита Каменська Дарко

2024.12.25

Богдан Архіпов

2024.12.24

Єлизавета Катрич

2024.12.18

Віталій ШУГА

2024.12.13

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Дата публікації	2024-12-13 18:24:59
Переглядів сторінки твору	31
* Творчий вибір автора:	Майстер-клас
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	0 / -- (4.838 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень"	0 / -- (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.733
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні	не обов'язково
Автор востаннє на сайті	2025.01.11 14:34
Автор у цю хвилину	відсутній