ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2025.01.24 06:31
Ця ніч іти від нас не хоче
і ранок зовсім не спішить,
блищать, мов зорі твої очі,
а губи – ніжний оксамит,
переливаються тумани,
мов молоко за небокрай,
де ми шукаючи омани
намалювали власний рай

Віктор Кучерук
2025.01.24 05:46
В дугу зігнувся ясний місяць
І, без утоми та без мір,
Зчищає світлом сіру плісень
Із потьмянілих з часом зір.
Бо над землею загусає,
Немов смола, німотна мла
І світом шириться безкрая
Пора без світла і тепла…

Борис Костиря
2025.01.23 20:06
Осокір утрачає листя,
як старий лисіючий мудрець
волосся. Листя опадає,
ніби розумні думки,
які будуть спати
під покривом незрушного снігу.
Розумні думки перетворяться
на ніщо, на труху, не залишивши

Іван Потьомкін
2025.01.23 14:08
Вже мого росту сягнула лобода.
Вже схили забілила конюшина.
Вже квітом зайнялися дерева.
Проснулись бджоли, пурхають метелики,
Забілів мигдаль, японська вишня зарожевіла,
Кінерет досягає лінії червоної...
Усе готується до стрічі з ТуБіШватом,
Себто

Ніна Виноградська
2025.01.23 12:33
Несказані слова живуть в мені,
Читала я їх у твоїх очах…
Пройшли давно роки, розтали дні,
Вогонь тих слів у серці не зачах.

Твої слова спинялись на вустах,
Мовчали разом в глибині зіниць.
Злітали в небо наче дивний птах

Тетяна Левицька
2025.01.23 11:15
Не чіпай ти чуже, тільки мій:
сивокрилий, нестримний, брутальний,
і співучий, немов соловій,
і глибокий, як подих останній.

Недолюблений світом лихим,
не зігрітий промінням ласкавим.
Ой, нелегко, повір, буде з ним

Олена Побийголод
2025.01.23 09:42
Вечір 5-го дня і день 6-й. Телемах у Спарті)

1.
В Спарті (точніш, у присілочку)
наші бурлаки завзяті
встигли якраз на весіллячко
у Менелаєвій хаті:

Козак Дума
2025.01.23 06:33
Ми збирали журавлину, журавлину
і летіли журавлі великим клином.
Їх «курли» по небосхилу линуло далеко.
Клин за клином, клин за клином –
журавлі, лелеки…

Летять на південь журавлі,
«курли-курли» по всій землі.

Микола Соболь
2025.01.23 06:26
Зимова казка, але радше сон:
срібніє іній в суголоссі ранку,
крізь негури розірвану фіранку
на березі з’являється Херсон, –
величний пан південних рубежів,
наш бастіон від «братської» любові
в своїй красі і літній, і зимовій
моєї ти торкаєшся душі,

Віктор Кучерук
2025.01.23 05:54
Дивитися більше не можу,
В швидкого життя на краю, –
На ту, що вродливістю схожа
На жінку покійну мою.
Ще боляче впевнено дихать
Від мислі тієї стає,
Що створює серцю безвихідь
Становище мрійне моє.

Сонце Місяць
2025.01.22 22:40
розбудить стукнувши у шибку
на хвильку дощ а може старість
зворот кошмарів & фантазій
а може поетична примха
які ще здогадки наразі

крізь ці осліплені портали що фасади
прокрастинації зимової війни

Борис Костиря
2025.01.22 20:06
Ми працюємо
з великими особистостями.
А скільки людей
непомітно відійшли за грані,
у вічну тишу,
у вічне шумовиння дерев.
Тепер ми продираємося
крізь зарості

Олександр Сушко
2025.01.22 12:56
На плечах хрест важкий, біда, печалі...
Горять душа, любов, талант і сміх.
У тьмі дороговкази і причали,
Лишився тільки мамин оберіг.

Беру до рук - і кольки відступають,
Цілую - сльози крапають із віч.
Прошу у Бога: - Дай мені безпам'ять!

Тетяна Левицька
2025.01.22 12:51
Не осягнути думи Божі
з колиски й до лихої смерті!
Лише молю на смертнім ложі
сльозу непрохану утерти.
І долю не картати люту,
і пролежнів не набувати.
О, дай же, Господи, в покуті
себе не довести до страти!

Олена Побийголод
2025.01.22 12:05
Дні 3-й, 4-й та 5-й. Телемах у Пілосі)

1.
Вранці дістались до Пілоса
наші мандрівні герої;
там гекатомба чинилася,
й стейків напхались обоє.

Віктор Кучерук
2025.01.22 08:12
Тільки в пору найсумнішу,
Із небес на битий шлях, –
Місяць зирить так зловіщо,
Що проймає душу страх.
У період непривітний
Він утратив світлий лик
І ледь сіє тьмяне світло
На мертвотний чад осик.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Головні поетичні огляди):

Орися Мельничук
2017.01.26

Марія Марі
2016.04.07

Вікторія Фединишин
2015.11.30

Василь Псевдо
2015.11.24

Мира Бандера
2015.10.31

Галина Бордуляк
2015.07.17

Сонцедар Печерник
2015.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Комарецький (1977) / Головні поетичні огляди

 Різдво
Зимний вітер виє в полі.
В світі заметіль.
Віє в лісі, на стодолі,
Віє звідусіль.

Намело по стріхи хати,
Замело стежки.
У краснім куті лампади
Гріють образи.

Сутеніє. Зірка зходить
Розганя пургу.
Дітлахи Вертепи водять
На хвалу Йому.

Люд увесь принарядився,
Звістка надійшла.
Що Син Божий народився,
Славімо Христа!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-12-24 19:39:59
Переглядів сторінки твору 31
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.516 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.516 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.31 12:27
Автор у цю хвилину відсутній