Ви там просили сказати кілька слів про ритміку та технічні моменти на самому початку цього... опусу. Тож ось.
Бурлеск і травестія - це не просто народобісся та шароварщина, а вишуканий баланс між поетичною нормою та комічним, народним, пародія із повагою до першотвору, але така, що спускає його з небес на грішну землю. Якщо Ви читали Котляревського, то могли звернути увагу на те, що попри свою "легкість" і "нелепкуватість", попри часті дієслівні рими, "Енеїда" написана суворим чотиристопним ямбом, наголоси в словах змінюються на неприродні поодиноко. У Вас же вдалася постійна недолуга накидка слів, де не те, що поетичний розмір кульгає, а сама оголоска починає дратувати вже з другої строфи, адже це настільки неприродне мовлення, і навіть не піїтика, що читати неможливо. Нагадує якусь дуже захалусну лемківську сороміцьку пісню, якщо чесно.
Про об'єми твору та відтворення сенсу оригіналу в розбавленні народною дошкульністю я взагалі мовчу. Котляревський написав "Енеїду" на 200 сторінок, чітко передаючи зміст і додаючи ще багато від себе. Тут же ми бачимо... Ну, стислим переказом це назвати можна. Але основна частина змісту твору - це псевдонародні псевдомовки, як я вже вище сказав у огидній подачі. Тобто це - бидлопереказ, псевдолітература, графоманія, епатажна насмішка над читачем і його очікуваннями, а не трагі-комічна травестійно-бурлескна епічна поема.
Я Вас вітаю: рік Вашого життя витрачений марно, а єдиний відгук, на який Ви заслужили - ось цей