
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.02.20
12:27
Як не буває вічної одежі,
і у життя існують свої межі.
Про вічне непотрібно забувати,
аби в кінці уникнути пожежі…
Свої скарби, і навіть немалі,
усе одно ти лишиш на землі,
а сам до неї ляжеш неодмінно,
і у життя існують свої межі.
Про вічне непотрібно забувати,
аби в кінці уникнути пожежі…
Свої скарби, і навіть немалі,
усе одно ти лишиш на землі,
а сам до неї ляжеш неодмінно,
2025.02.20
10:54
В філіжанці плаває чаїнка,
недопитий біль — відвар міцний.
У кривому люстрі лиса жінка
відшукала кучер золотий.
Полиновим зіллям пахне хата —
трав'янисті зорі на столі.
Зашарілася дивакувата,
недопитий біль — відвар міцний.
У кривому люстрі лиса жінка
відшукала кучер золотий.
Полиновим зіллям пахне хата —
трав'янисті зорі на столі.
Зашарілася дивакувата,
2025.02.20
10:34
Переспіє ніч снігами.
Ліхтарі ворожать мовчки.
І сніжинками – зірками
Морозець плете віночки.
Заховалось небо в тишу.
Наче сиве все снігами.
Нічка сріблом вірші пише,
Ліхтарі ворожать мовчки.
І сніжинками – зірками
Морозець плете віночки.
Заховалось небо в тишу.
Наче сиве все снігами.
Нічка сріблом вірші пише,
2025.02.20
05:51
Вже недалеко до весни,
Хоча сніги іще глибокі
І сірокорі ясени
Не налились цілющим соком.
Вже недалеко до тепла,
Хоча мороз іще мережить
Сріблястим інієм гілля
Обвисле сонної берези.
Хоча сніги іще глибокі
І сірокорі ясени
Не налились цілющим соком.
Вже недалеко до тепла,
Хоча мороз іще мережить
Сріблястим інієм гілля
Обвисле сонної берези.
2025.02.19
23:09
Хай над нами грози шаленіють –
Та Вкраїна вистоїть в борні.
Хай мовчать америки й росії –
Гріш ціна мерзоті і брехні.
Та Вкраїна вистоїть в борні.
Хай мовчать америки й росії –
Гріш ціна мерзоті і брехні.
2025.02.19
22:19
У сатани іще триває бал.
Очільники безглуздої руїни
турбуються за долю України
і за її копалини й метал.
Європа умивається сльозою
скупою явно... і само собою
ще уповає на кінець війни...
Америка готується до бою,
Очільники безглуздої руїни
турбуються за долю України
і за її копалини й метал.
Європа умивається сльозою
скупою явно... і само собою
ще уповає на кінець війни...
Америка готується до бою,
2025.02.19
20:33
У старих коробках, валізах
і згортках мотлоху
я шукаю сенс
давно втрачених днів.
Я знаходжу старі гірлянди,
новорічні іграшки,
дощик, мішуру,
зношені плащі, костюми,
і згортках мотлоху
я шукаю сенс
давно втрачених днів.
Я знаходжу старі гірлянди,
новорічні іграшки,
дощик, мішуру,
зношені плащі, костюми,
2025.02.19
19:35
Проснись, відлуння пісні,
Заспівай, що до вподоби,
Про село на Україні,
Що на Полтавщині.
Про село всіма забуте,
Про хатки похилі,
Потонулі в листі.
Проспівай пісню тужливу,
Заспівай, що до вподоби,
Про село на Україні,
Що на Полтавщині.
Про село всіма забуте,
Про хатки похилі,
Потонулі в листі.
Проспівай пісню тужливу,
2025.02.19
11:31
Світ, вважаю, давно збожеволів.
Справедливість – порожнє слово.
Кляті москалі брехнею
заражають залишки демократії.
Хто тепер зможе покарати їх?
За океаном більше нема ковбоїв.
Але у цьому нічого нового.
Ми вже вмирали, козаче.
Справедливість – порожнє слово.
Кляті москалі брехнею
заражають залишки демократії.
Хто тепер зможе покарати їх?
За океаном більше нема ковбоїв.
Але у цьому нічого нового.
Ми вже вмирали, козаче.
2025.02.19
08:19
Сніг біліє, іскриться, блискоче
Так, що меркнуть всі інші вогні, –
Переповнились світлістю ночі,
Золотяться привабливо дні.
Кришталево прозоро і чисто
Під блакитним наметом небес, –
Манить гарною свіжістю місто
В світ наявних природних чудес.
Так, що меркнуть всі інші вогні, –
Переповнились світлістю ночі,
Золотяться привабливо дні.
Кришталево прозоро і чисто
Під блакитним наметом небес, –
Манить гарною свіжістю місто
В світ наявних природних чудес.
2025.02.19
06:56
Який же він, даруйте, всемогутній,
якщо диявола не може побороть?
Звертаюся до вас, панове трутні,
до тих, хто ще смакує кров і плоть!
Який же він, даруйте, милостивий,
якщо невинних віддає катам,
потворам потурає нечестивим?
якщо диявола не може побороть?
Звертаюся до вас, панове трутні,
до тих, хто ще смакує кров і плоть!
Який же він, даруйте, милостивий,
якщо невинних віддає катам,
потворам потурає нечестивим?
2025.02.19
05:37
Укласти мир воно готове,
не відновивши статус кво,
а пістолет – напоготові
і знову суне кулю в ствол!
Та «міль» несе всьому народу
ідеї братнього злиття:
кайдани миру і свободи,
не відновивши статус кво,
а пістолет – напоготові
і знову суне кулю в ствол!
Та «міль» несе всьому народу
ідеї братнього злиття:
кайдани миру і свободи,
2025.02.18
20:02
Голоси з минулого,
що вони шепочуть нам?
Ми відчитуємо в них
рядки недописаної повісті
чи поеми.
Вони доходять до нас,
мов радіосигнали
крізь перешкоди.
що вони шепочуть нам?
Ми відчитуємо в них
рядки недописаної повісті
чи поеми.
Вони доходять до нас,
мов радіосигнали
крізь перешкоди.
2025.02.18
18:52
Сльозами путь устелено до миру.
Війною витікає з людства кров.
Убиті вже лежать не по ранжиру,
Без рук і ніг, взуття без підошов.
Відкриті очі нікому закрити.
Гуляє смерть, вкорочує життя…
Весна не скоро, ще далеко квітень
Війною витікає з людства кров.
Убиті вже лежать не по ранжиру,
Без рук і ніг, взуття без підошов.
Відкриті очі нікому закрити.
Гуляє смерть, вкорочує життя…
Весна не скоро, ще далеко квітень
2025.02.18
18:49
По всіх кутках, де зойк мовчання,
Де стогін тиші, крик сльози.
Без тебе в мріях є стрічання,
Є плач дощу після грози.
Де стогін тиші, крик сльози.
Без тебе в мріях є стрічання,
Є плач дощу після грози.
2025.02.18
16:06
А тобі тридцять п’ять тільки вдруге?
Починаєш по новому кругу!
Ніби миті роки пролетіли,
щедро скроні-виски забілили…
Так тобі тридцять п’ять лише двічі
і труба ще світанками кличе?
Не до дівки, то хоч до вбиральні?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Починаєш по новому кругу!
Ніби миті роки пролетіли,
щедро скроні-виски забілили…
Так тобі тридцять п’ять лише двічі
і труба ще світанками кличе?
Не до дівки, то хоч до вбиральні?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.02.13
2025.02.12
2025.02.09
2025.02.02
2025.01.31
2025.01.18
2025.01.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Терен (2018) /
Вірші
/
Інклюзії
Ентропія житія
І
Ми не уми, але запам’ятали –
кінця немає, як нема начала.
Що час іде – ідея не нова.
Хоча і це є емпірична штука,
та апріорі визнає наука –
матерія усесвіту жива.
Вона існує у взаємодії
з природою, якій і віддала
невичерпну енергію тепла,
та попри сподівання і надії,
зростає планетарна ентропія
пануючого хаосу і зла.
ІІ
Ще спокою немає, але сниться,
що Україна буде... і живе,
і кров’ю, як водою, освятиться,
хоча буває, дзеркало криве
відображає істину – столиця,
яка ночами квантами іскриться,
переживає хрещення нове.
Ракети, ізотопи і шахеди
не панацея миру, а війни,
яку ініціюють брехуни,
аби по ходу вічної вендети
таємні незаконні дивіденди
отримували слуги сатани.
Як на балах Людовіка щоночі
зав'язували музикантам очі,
так і донині леді і пани
перед народом стягують штани.
Людей смішать, а не лякають мавпи:
трухляві пні, і вовики, і трампи,
і сцикуни, і суччині сини.
ІІІ
Комедія кінчається... напевне,
кумекає агенція зелена,
кому буває весело в кінці
за ті діяння темні на арені
війни... які із вироком в руці
Феміда на суді їм зачитає...
................................................
усе тече, але не все минає –
не знаю як, та відаю, коли
ті душі, що у засвіти пішли,
охороняють нашу ойкумену,
то заодно – і ці notate bene,
аби вони у пам’яті жили.
02/25
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ентропія житія
« Будь-які наслідки
мають відповідні причини...»
Логіка

Ми не уми, але запам’ятали –
кінця немає, як нема начала.
Що час іде – ідея не нова.
Хоча і це є емпірична штука,
та апріорі визнає наука –
матерія усесвіту жива.
Вона існує у взаємодії
з природою, якій і віддала
невичерпну енергію тепла,
та попри сподівання і надії,
зростає планетарна ентропія
пануючого хаосу і зла.
ІІ
Ще спокою немає, але сниться,
що Україна буде... і живе,
і кров’ю, як водою, освятиться,
хоча буває, дзеркало криве
відображає істину – столиця,
яка ночами квантами іскриться,
переживає хрещення нове.
Ракети, ізотопи і шахеди
не панацея миру, а війни,
яку ініціюють брехуни,
аби по ходу вічної вендети
таємні незаконні дивіденди
отримували слуги сатани.
Як на балах Людовіка щоночі
зав'язували музикантам очі,
так і донині леді і пани
перед народом стягують штани.
Людей смішать, а не лякають мавпи:
трухляві пні, і вовики, і трампи,
і сцикуни, і суччині сини.
ІІІ
Комедія кінчається... напевне,
кумекає агенція зелена,
кому буває весело в кінці
за ті діяння темні на арені
війни... які із вироком в руці
Феміда на суді їм зачитає...
................................................
усе тече, але не все минає –
не знаю як, та відаю, коли
ті душі, що у засвіти пішли,
охороняють нашу ойкумену,
то заодно – і ці notate bene,
аби вони у пам’яті жили.
02/25
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію