ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.02.23 20:34
Ти зазираєш до чужого минулого,
гортаєш чужі фотоальбоми,
шукаючи відповіді на питання,
але там їх також не знайдеш.
В юності ти ставив питання,
які летіли в порожнечу
і застрягали там, як у скловаті.
У чужому минулому

Іван Потьомкін
2025.02.23 15:41
До тебе все горнусь, моє далеке птаство,
як ти у холод горнешся до люду.
Не знаю, чи мені ще вдасться
піти весною й восени на луки
та подивитись, як чарівно кружиш
над зеленню, понад Десною й містом,
як ти паруєшся, як ти пируєш
і як ти справджуєш

Олена Побийголод
2025.02.23 15:13
Летіла куля напрямком на схід
і під собою поле оглядала;
доволі поганенький краєвид,
а до зупинки відстань ще чимала...

Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
шматками тіл мільйонними засіяв?
Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...

Євген Федчук
2025.02.23 13:53
Ви скажете: не було москалів,
Коли Європа чехів продавала?
А таки, справді, їх туди не звали,
Але…як придивитись, взагалі
Москальський дух над Мюнхеном висів.
Хто зна, як би Європа поступила,
Якби на схід зі страхом не гляділа,
Де той москаль з дуб

Леся Горова
2025.02.23 09:32
Вже скоро розтопиться березнем скалка прозора
Нічного морозу по краю мілкої калюжі.
Бриніння повітря під звук горобиного хору
Віллється у серце, яке ще не стало байдужим,
В зими чорно-білих відтінках шукаючи зорі.

Як полудень бруньки розбудить, по

Костянтин Козачок
2025.02.23 08:24
Я йду ногами в найгіршу погоду,
Саме тоді - найкраща пора
Пити з джерел дзвінку насолоду
Браком цікавості, що помира...

Жадно вдихати - на повні вітрила
Йдуть уперед грози й дощі,
Радісно мокрі розправивши крила,

Сонце Місяць
2025.02.23 08:16
давня хата скраю
небо понад нею
мов урочі шати





Тетяна Левицька
2025.02.23 07:57
Чом холодно мені цієї ночі?
Шалений пульс призупинивсь на мить.
Душа болить, а серце кровоточить —
Щемить.

Набридло воювати з вітряками
Доводити, що ти не бузувір.
Два янголи літають між світами,

Віктор Кучерук
2025.02.23 05:39
І робити несила,
І сидіть – не моє, –
Віднедавна немилим
Світ все більше стає.
Ані зваблень красою,
Ані прагнення дій, –
Ні відради спокою,
Ні приємних надій.

Микола Соболь
2025.02.23 05:36
У білих споминах зими,
немов на бабиній перині,
де снігу білі килими,
червоні кетяги калини,
там гуска сварить гусака,
до неба дим пічний прикутий,
під кригою біжить ріка
і Стрітення чекає хутір.

Пиріжкарня Асорті
2025.02.22 23:29
Редакція "пиріжкарні" зверталася до ШІ з проханням розглянути "пиріжок", який розташований нижче рецензії. Розглянути з точки зору читача, а потім і критика. Це, на думку редакційного колектива, дисциплінує авторів у питанні відповідності їхніх твор

Козак Дума
2025.02.22 23:24
Під Києвом московські танки,
а пики ласі – у Давосі!
Від золотої лихоманки
не вигадали ліків досі…

Борис Костиря
2025.02.22 20:34
У небі летять вістря снігу,
списи снігу, які протикають нас,
нашу реальність.
Вони постали
несподіваними ракетами,
які летять на нас із неба,
важким прокляттям,
яке падає на нас.

Хельґі Йогансен
2025.02.22 19:21
Я, можливо, у щось іще вірю,
Хоч давно вже не знаю, у що.
Десь від п'ятниці і до неділі
Живу тільки, а в інші дні – тлію.
Ось де, друже — реальність, не сон.

А колись (ти іще пам'ятаєш?)
Ми дивились інакше на світ,

Віктор Насипаний
2025.02.22 15:35
Ланцюг дощів тримає міцно дні.
Сховав Господь від брами сонця ключ.
Думки на варті ждуть, сторожать ніч.
Неспокій в’яже серце, наче плющ.

Насіє небо з пам’яті жури,
Холодний дощ наллє думок сповна.
Хтось відійде, зотліє, відгорить

Світлана Пирогова
2025.02.22 14:32
Зима у сніжних розкошах раює:
усе в її полоні, все у білизні.
І ти ідеш і споглядаєш, як вві сні:
Перед очима виростають дюни.
Ні, не піщані, свіжі, м'якотілі
занурюють злегка зимові чобітки,
і на снігу, лишаючи сліди чіткі,
на казку перетворюють
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Григорій Скорко
2025.02.20

Антіох Відлюдник
2025.02.13

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Костянтин Козачок
2025.02.09

Дмитро Віск
2025.02.02

Ігор Петренко
2025.01.31

Владислав Скринник
2025.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Костянтин Козачок (1986) / Вірші

 Німий
Я продираюсь крізь пітьму застінків
Ніким небаченого сонячного дня.
Самотність істинна - вона як код без лінків,
По той бік - люди: друзі та рідня.
Чим далі йдеш, ясніше тим побачиш
Формальне я в ілюзіях чужих,
Крізь гомін стихлий лиш собі тлумачиш
Той сенс буття, котрий не для слабких.
Паскудство грає ницо почуттями,
Тривогами за тих хто дорогий,
Та я йдемо магнітними полями
До спокою, що був і є німий.


2024




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-02-23 08:42:04
Переглядів сторінки твору 5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.216 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.216 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.691
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.02.23 10:00
Автор у цю хвилину відсутній