ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.02.23
20:34
Ти зазираєш до чужого минулого,
гортаєш чужі фотоальбоми,
шукаючи відповіді на питання,
але там їх також не знайдеш.
В юності ти ставив питання,
які летіли в порожнечу
і застрягали там, як у скловаті.
У чужому минулому
гортаєш чужі фотоальбоми,
шукаючи відповіді на питання,
але там їх також не знайдеш.
В юності ти ставив питання,
які летіли в порожнечу
і застрягали там, як у скловаті.
У чужому минулому
2025.02.23
15:41
До тебе все горнусь, моє далеке птаство,
як ти у холод горнешся до люду.
Не знаю, чи мені ще вдасться
піти весною й восени на луки
та подивитись, як чарівно кружиш
над зеленню, понад Десною й містом,
як ти паруєшся, як ти пируєш
і як ти справджуєш
як ти у холод горнешся до люду.
Не знаю, чи мені ще вдасться
піти весною й восени на луки
та подивитись, як чарівно кружиш
над зеленню, понад Десною й містом,
як ти паруєшся, як ти пируєш
і як ти справджуєш
2025.02.23
15:13
Летіла куля напрямком на схід
і під собою поле оглядала;
доволі поганенький краєвид,
а до зупинки відстань ще чимала...
Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
шматками тіл мільйонними засіяв?
Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...
і під собою поле оглядала;
доволі поганенький краєвид,
а до зупинки відстань ще чимала...
Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
шматками тіл мільйонними засіяв?
Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...
2025.02.23
13:53
Ви скажете: не було москалів,
Коли Європа чехів продавала?
А таки, справді, їх туди не звали,
Але…як придивитись, взагалі
Москальський дух над Мюнхеном висів.
Хто зна, як би Європа поступила,
Якби на схід зі страхом не гляділа,
Де той москаль з дуб
Коли Європа чехів продавала?
А таки, справді, їх туди не звали,
Але…як придивитись, взагалі
Москальський дух над Мюнхеном висів.
Хто зна, як би Європа поступила,
Якби на схід зі страхом не гляділа,
Де той москаль з дуб
2025.02.23
09:32
Вже скоро розтопиться березнем скалка прозора
Нічного морозу по краю мілкої калюжі.
Бриніння повітря під звук горобиного хору
Віллється у серце, яке ще не стало байдужим,
В зими чорно-білих відтінках шукаючи зорі.
Як полудень бруньки розбудить, по
Нічного морозу по краю мілкої калюжі.
Бриніння повітря під звук горобиного хору
Віллється у серце, яке ще не стало байдужим,
В зими чорно-білих відтінках шукаючи зорі.
Як полудень бруньки розбудить, по
2025.02.23
08:24
Я йду ногами в найгіршу погоду,
Саме тоді - найкраща пора
Пити з джерел дзвінку насолоду
Браком цікавості, що помира...
Жадно вдихати - на повні вітрила
Йдуть уперед грози й дощі,
Радісно мокрі розправивши крила,
Саме тоді - найкраща пора
Пити з джерел дзвінку насолоду
Браком цікавості, що помира...
Жадно вдихати - на повні вітрила
Йдуть уперед грози й дощі,
Радісно мокрі розправивши крила,
2025.02.23
08:16
давня хата скраю
небо понад нею
мов урочі шати
небо понад нею
мов урочі шати
2025.02.23
07:57
Чом холодно мені цієї ночі?
Шалений пульс призупинивсь на мить.
Душа болить, а серце кровоточить —
Щемить.
Набридло воювати з вітряками
Доводити, що ти не бузувір.
Два янголи літають між світами,
Шалений пульс призупинивсь на мить.
Душа болить, а серце кровоточить —
Щемить.
Набридло воювати з вітряками
Доводити, що ти не бузувір.
Два янголи літають між світами,
2025.02.23
05:39
І робити несила,
І сидіть – не моє, –
Віднедавна немилим
Світ все більше стає.
Ані зваблень красою,
Ані прагнення дій, –
Ні відради спокою,
Ні приємних надій.
І сидіть – не моє, –
Віднедавна немилим
Світ все більше стає.
Ані зваблень красою,
Ані прагнення дій, –
Ні відради спокою,
Ні приємних надій.
2025.02.23
05:36
У білих споминах зими,
немов на бабиній перині,
де снігу білі килими,
червоні кетяги калини,
там гуска сварить гусака,
до неба дим пічний прикутий,
під кригою біжить ріка
і Стрітення чекає хутір.
немов на бабиній перині,
де снігу білі килими,
червоні кетяги калини,
там гуска сварить гусака,
до неба дим пічний прикутий,
під кригою біжить ріка
і Стрітення чекає хутір.
2025.02.22
23:29
Редакція "пиріжкарні" зверталася до ШІ з проханням розглянути "пиріжок", який розташований нижче рецензії.
Розглянути з точки зору читача, а потім і критика.
Це, на думку редакційного колектива, дисциплінує авторів у питанні відповідності їхніх твор
2025.02.22
23:24
Під Києвом московські танки,
а пики ласі – у Давосі!
Від золотої лихоманки
не вигадали ліків досі…
а пики ласі – у Давосі!
Від золотої лихоманки
не вигадали ліків досі…
2025.02.22
20:34
У небі летять вістря снігу,
списи снігу, які протикають нас,
нашу реальність.
Вони постали
несподіваними ракетами,
які летять на нас із неба,
важким прокляттям,
яке падає на нас.
списи снігу, які протикають нас,
нашу реальність.
Вони постали
несподіваними ракетами,
які летять на нас із неба,
важким прокляттям,
яке падає на нас.
2025.02.22
19:21
Я, можливо, у щось іще вірю,
Хоч давно вже не знаю, у що.
Десь від п'ятниці і до неділі
Живу тільки, а в інші дні – тлію.
Ось де, друже — реальність, не сон.
А колись (ти іще пам'ятаєш?)
Ми дивились інакше на світ,
Хоч давно вже не знаю, у що.
Десь від п'ятниці і до неділі
Живу тільки, а в інші дні – тлію.
Ось де, друже — реальність, не сон.
А колись (ти іще пам'ятаєш?)
Ми дивились інакше на світ,
2025.02.22
15:35
Ланцюг дощів тримає міцно дні.
Сховав Господь від брами сонця ключ.
Думки на варті ждуть, сторожать ніч.
Неспокій в’яже серце, наче плющ.
Насіє небо з пам’яті жури,
Холодний дощ наллє думок сповна.
Хтось відійде, зотліє, відгорить
Сховав Господь від брами сонця ключ.
Думки на варті ждуть, сторожать ніч.
Неспокій в’яже серце, наче плющ.
Насіє небо з пам’яті жури,
Холодний дощ наллє думок сповна.
Хтось відійде, зотліє, відгорить
2025.02.22
14:32
Зима у сніжних розкошах раює:
усе в її полоні, все у білизні.
І ти ідеш і споглядаєш, як вві сні:
Перед очима виростають дюни.
Ні, не піщані, свіжі, м'якотілі
занурюють злегка зимові чобітки,
і на снігу, лишаючи сліди чіткі,
на казку перетворюють
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...усе в її полоні, все у білизні.
І ти ідеш і споглядаєш, як вві сні:
Перед очима виростають дюни.
Ні, не піщані, свіжі, м'якотілі
занурюють злегка зимові чобітки,
і на снігу, лишаючи сліди чіткі,
на казку перетворюють
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.02.20
2025.02.13
2025.02.12
2025.02.09
2025.02.02
2025.01.31
2025.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Побийголод (1965) /
Вірші
/
Не переклади [24]
Балада про кулю Трампа
Летіла куля напрямком на схід
і під собою поле оглядала;
доволі поганенький краєвид,
а до зупинки відстань ще чима́ла...
Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
шматками тіл мільйонними засіяв?
Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...
Ні, заськи, – Україна і Росія!
Летіла куля... Рівне все навкруг.
Лани, лани, ні муру, ні посадки...
Чи дійсно президент – людині друг?
Чи варто нам терпіти ці порядки?..
І куля враз подумала: «Ага,
потрібно, щоб зустрівсь якийсь паскудник,
бо Дональд Трамп, кульбаба-дідуга,
за мною пильно стежить крізь супутник!»
«Політ нормальний!» А в очах – пітьма.
Як зупинитись? Накриває одур...
А ті́ла хоч якогось – геть нема,
і куля має йти на другий оберт...
(Лютий 2025)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Балада про кулю Трампа
It’s not even soldiers from the Middle East, in the case of Ukraine-Russia, but it’s people... It’s flat fields, and a bullet goes, and a bullet only stops when it hits some body. [...] You’ll see body parts – bodies and body parts all over the field. We see them through – very accurately through satellites.
Це навіть не солдати з Близького Сходу, у випадку України і Росії – це люди... Там рівні поля́, і куля летить, і куля зупиняється лише тоді, коли влучає в якесь тіло. [...] Ви побачите частини тіл – тіла та частини тіл по всьому полю. Ми бачимо їх усіх – дуже точно через супутники.
Із виступу Д.Трампа у Маямі-Біч 19 лютого 2025
Летіла куля напрямком на схід
і під собою поле оглядала;
доволі поганенький краєвид,
а до зупинки відстань ще чима́ла...
Ой, поле, поле, хто ж оце тебе
шматками тіл мільйонними засіяв?
Якби хоча б Дамаск чи Душанбе...
Ні, заськи, – Україна і Росія!
Летіла куля... Рівне все навкруг.
Лани, лани, ні муру, ні посадки...
Чи дійсно президент – людині друг?
Чи варто нам терпіти ці порядки?..
І куля враз подумала: «Ага,
потрібно, щоб зустрівсь якийсь паскудник,
бо Дональд Трамп, кульбаба-дідуга,
за мною пильно стежить крізь супутник!»
«Політ нормальний!» А в очах – пітьма.
Як зупинитись? Накриває одур...
А ті́ла хоч якогось – геть нема,
і куля має йти на другий оберт...
(Лютий 2025)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1076 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1076 seconds