наявна послідовність більш-менш завершених текстів автора якраз уможливлює бачення і розуміння щодо того, чи має автор право на певний текст, або й відсутність певного тексту; єдиний-однісінький текст сам по собі не в змозі проявити авторське право, оскільки можливе негадане одкровення, імітація чи навіть плагіат, випадковий, а то і зловмисний
 
письмо, в технічному сенсі, може бути всім чим завгодно, адже і все що завгодно може бути так само письмом; не всякому видиме сяйво має вірний шанс зблиснути тієї саме хвилини, коли авторська свідомість або уриває свій плин, або ставить його на павзу, або перемикається
 
музичне мерхтіння, що часом поширюється завулками сновидінь, тони чи звуки, тіні, віддзеркалення, наріжні чи геть безтолкові кадри, змонтовані наздогад, оттак-от-хм-чось-получилося; подальшою музикою може бути вищезання óбразів чи їх фрагментів, абочого тощо, достеменного необов’язково
 
подряпана, поплямована, десь роздерта й підклеєна кінострічка, котра, очевидно, неслабо була в ужитку; бомж із вигляду, знехаяний, брудний, худогрудий ренегат, вивуджує із бляшаної не раз обгорілої сміттєвої урни бляшану тару з-під енержайзера хелл-о, зирить у дірку, обертає діркою долу, трусить, обертає діркою до себе, прицмокує
 
дрібний літеплий дощик, що зненацька починається кінчаючись, ледь збуривши несерйозну калюжу, в якій відбито локального смугастого сіро-димчастого кота, холодно споглядаючого зграйку голубів, що нашукують поживу, час від часу дзьобаючи всяке дрібносміття навмання
 
жовта лавчина без спинки; тут зависають пепцюра, кравецький і шнудик, у колективнім замисленні; поповнивши сонмища лузерів, що їх рясніш за безлічі зірок на безхмарних небесах крайньо-північних узимку; один з них циган, інший із гебреїв, третій—бастард, непонятний як загалові, так і собі самому & кожен з присутніх при наступній остатній пляшці чогось-ще
 
навіть чому би не браття один одному, а чи є якась бодай потреба в прискіпливому дослідженні, питання суто риторичне; перший, той що пепуш, полюбля всіляко цінні & цупкіші матеріали довкола своєї особи, що якби чергова метафорична палітурка чи уявне пересувне шатро; вірить лиш у те, в що бажає вірити й на якийсь непевний тайм може дозволить собі плювати на ту доцільність
 
кравецький: небогемний, хоч і як то кажуть, художник—синтеза, котра не всякому личить, рінґтон в нього не з отих симфонічних-пафосних, а бадьоренький мьюзак, як у фільмі для дорослих, коли знову закінчилися безпотреби слова, дійові особи зайнялися своїм ділом; не зувсім сноб, але залюбки читає все що завгодно справаліворуч, ось так: чуровілаварпс
 
третій тип непрозорий практично, його свідомість-ящірка все непокоїться, вчуваючись; десь мала бути ця комфортніша мить, коли мож надовше завмерти, пробуючи вернутись у відчуття граничні, як-от, прикладом, поневіряючись не згадати де й всяко, отримати поспіль змогу влізти під гарячий душ, належно промокнувши та намилившись декілька разів досхочу, виповзти врешті, ледь дихаючи, на свіжіше повітря—закурити цигарку
 
проз психологію, що наразі лженаука як вона є, пробігають, кудись пропихаються поспішаючи галасливо й безладно деякі ще інші мутанти й байстрюки; астенічні пацанчики & їхні атлетичні тьолки; кацапи з москалівки та ін. виокремлювальники; імярек та ігрек, що датуються про людські очі; febris erotica, напружене поквапливе хихотіння; темперований фарвашен понім; вибагливі читачі; а ген онтам ще пані в хіджабі, подібна до беназір бхутто
 
із віддаленої перспективи набирають виразності звуки не то волинок, не то гармонік, уривок фокстроту шелакових часів, трохи імпромпту до теми ”здоровий злий білл милий вільям нині став“, поствікторіанський модерн е. ллойда веббера, моментний т. рекс, табла, ділруба й тамбура, пітонські звукохвилі боза скеґґза, сирени повітряної тривоги, що гуму тягнучи свій остогидлий акорд
 
тимчасом за арʼєргардом плентається сумбурний суб’єкт, схожий на п’ятидесятрічного поля верлена, котрий нещодавно оголосив намір наводнити національну літературу творами найрізноманітнішого штилю, критикою й беллетристикою, не відаючи, що жити лишилось заледве роки два; хтось без наміру штовхається й він апатично відказує de nada, в самого на умі індонезія
 
ось майже кларк ґейбл & ріта ґрейбл, у чимсь бонні із клайдом, гончаки любови, розливають по чарках back2black—на кларкові чи клайдові джойсівський бриль, пісочнобежового кольору маринарка, сподні колись білі, коричневі сандалети; в його нікому нахір не потрібних книжках гламур, скорб, platonische liebhabereien, квінтесенційне й трансцензуальне
 
її волосся—кольору латуні із домішком патини; помада відтінку засохлої крови, крихітна темна сукня, з котрої зростає сяюча-вона фауна-флора на тлі ночі; певно що їй знайомі поривання, коли терміново бажається в барселону, чи в больє-сюр-мер, чи в дар-ессалям, як варіант, просто нині не той день
 
принагідно наґуґлюючи публікацію про феміністичне порно, котре на ділі святкування їстівного неабичогось, що в нім відмовляють собі феміни: розмаїто смаковиті жири, від шпондерів із прожилками до вершково-цукрових десертів; не сильно нав’язлива інформація на пакуванні щодо інгредієнтів & рекомендацій приготування—практично сексуальна прелюдія
 
бач, фокус якраз в тім, що нема ніякого фокусу, каже один іншому імовірно фокусник; прикладна магія всеєдно що непрацює, як то речуть ev’rything just sucks, й не перекласти дослівно; із иншого боку, чим вужче стежина, тим ширше магістраль; іще сюди ж дві літні кобіти, синхронно пересуваючись перевальцем, одна з них недбало домінує, розкладаючи засмальцьований свій пасьянс: не казала, понятно!—но ти подумала!
 
приблизно залізничник, епізодично переслідуючий тебе зі студентських часів, у своєму кітелі тирличевому синьому з металевими злотистими личками, іншими значками, й нехай всякчас ще чогось бракує йому в парсуні його; на вітрі натхненному, котрий зрівнює всіх; відпрацьоване мастило, солідол, креозот міксуються в характернім букеті
 
підгулявша баришня з короткою стрижкою фарбованою в інфравідтінки aurora borealis, на лівій литці колоризований татуаж зображаючий імпалу; іще не в курсі про міокардит, начебто в разі їй радше хижо на рівні діастолічному; охоче залипаючи на потужне видовище проповзаючого джаггернаута, чий лобовий рефлектор у режимі ввімк. виїдає рештки зору, далі осцилюється протяг & голос десь-інде пасивноагресивно провивá  д в е р і . . . ʼ
 
подорожній рекрут у свіжовипраному без кондиціонера пікселі свому, з новеньким промовистим шевроном—подалі від шаленої юрми—у мартініденівській такій резиньяції; персонаж приязного смагляво-південного розливу присьорбує розчинну каву із пластикового келішка, почитуючи щось, що ніяк не зебальд, не зюскінд, і не ремарк, хай буде про бразилійський експорт, який ліпш не плутати з імпортом
 
уклінно оминаючи книжки муракамі, харукі, що дехто часом змагається їх осягнути, просікаючи зрештою, що письменник без сильно натхнення продає собі самому дотичні речі, авжеж продає-продає; доживімо до листопада, кірíдо, там поговоримо про тії книжки, і про муракамі, і про харукі, якнайдетальніш
 
ще до колекції, особистість, яка зве себе й-рй, яку не проведеш, яка звичай помовкує, а коли про щось розводиться, то в тональності іраціональній, з алітераціями без потреби; як особистості заходить всяка недомальована зухвалість (чо б нє); була би із таїландців, могла би практикувати сякий-такий муай-тай, тільки й-рй аж ніяк не з таїландців, c’est dommage que
 
депеесники без спаніеля, витримуючи дистанцію й спершися на риштування, почергово розважають один одного житейськими анекдотами, без жестикуляції, максимально мінімізуючи міміку; насіння не лузають, декомпозиції всякої без того надовкіл вистачає; теорія поколінь vs. гормональна теорія, буття назагал ритм просто, геаугонтіморуменос сам собі кожен 
 
у безоднім сезоні, що вимага прози й переходить до виразкових загострень; як не вийшло хильнути безперечно блюзу, поживайте тихесенько без поняття собі; повсякчас є гармонія тіла та душі, за дідро—є всяке надто людське, за приємною ціною-бо; сержант пепер міркує дунути йому, чи вдути комусь; неспішний танець про архітектуру & гротесковий рафаель & ще неодмінно з-за рогу за всім наглядає якийсь мінотавр, а може ґартунґр
 
досвідчена щодо блюзу щирівчанка, вибрана кондукторкою, її арабескова маячня, як штиб; її вагони, переповнені плебсом; поглядає долу на власну сенсуальну арену; рефлексія без жодних вам спецій котрі мов палітри гримера ззовні, якщо зважишся скуштувати—напалм, їй-бо; але хто сперечався б, що можна інакче, круче, ґранжовіш; полишена напризволяще mme кураж добирає славетні остатні слова; дещиця контролерського сумління похапцем розставляє крапки над ı
 
подібно до того, як граната або міна можуть ховатися там, де не очікуєш; або ви конкуруєте, або знищуєте імовірних тих, із ким не виходить у конкуренцію, фігурально й літерально; подібно до того, як іквелайзінг & фотошопінг охололи й розбіглися тупо через гроші; чергове підзабуте слово весь час наче поруч ось, хіба не вхопиш ніяк; пост-святковий ноунейм у сіро-сталевому кепі, чогось певний, що він із тих пролисковіших, програмованих на везіння ноунеймів, хай би таке везіння щастя дурників, зненацька схоплюється й спішить кудись, устигати своє намріяне щось-там, атож——
 
часу ще має бути купа
 
 
 
 
 
 
 
 

 
2024