ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.03.03
20:51
А що коли усе це –
Видиме й невидиме,
Непізнане і знане –
Лежить під серцем,
Б’ється дитячим кулачком?
І щоб збагнути світ –
Частіше наслухати серце.
І щоб не звергнуть світ –
Видиме й невидиме,
Непізнане і знане –
Лежить під серцем,
Б’ється дитячим кулачком?
І щоб збагнути світ –
Частіше наслухати серце.
І щоб не звергнуть світ –
2025.03.03
20:26
Трава з-під талого снігу -
така немподівана відлига,
це несподіване відродження,
це крик весни
крізь безмежну кригу.
Лід дуже небезпечний,
він так просто не відступає,
він охопив своїми пазурами
така немподівана відлига,
це несподіване відродження,
це крик весни
крізь безмежну кригу.
Лід дуже небезпечний,
він так просто не відступає,
він охопив своїми пазурами
2025.03.03
19:21
Мої слова - то шурхіт очеретів,
Ріка, що з небом змішана тече.
Відбиток в ній купальниці відвертий,
Дивися, не здіймаючи очей.
На плесі - брижі, значить слово вітер.
Під берегом пісок - то слово час.
Верба у воду мочить пару літер-
Ріка, що з небом змішана тече.
Відбиток в ній купальниці відвертий,
Дивися, не здіймаючи очей.
На плесі - брижі, значить слово вітер.
Під берегом пісок - то слово час.
Верба у воду мочить пару літер-
2025.03.03
11:37
Слово, моя ти єдиная зброє...
Леся Українка
А для поета слово - зброя гостра,
То ж захистімо ним країну.
Комусь найкращий, мабуть, теплий
Леся Українка
А для поета слово - зброя гостра,
То ж захистімо ним країну.
Комусь найкращий, мабуть, теплий
2025.03.03
07:59
Відбушували заметілі
І час вдоволення поспів, -
Морозно, сонячно і біло
Посеред свіжості снігів.
Привітно сяє та іскриться
Покрита настом білизна, -
І цвірінчать так дзвінко птиці,
Що всюди котиться луна.
І час вдоволення поспів, -
Морозно, сонячно і біло
Посеред свіжості снігів.
Привітно сяє та іскриться
Покрита настом білизна, -
І цвірінчать так дзвінко птиці,
Що всюди котиться луна.
2025.03.02
20:16
Туман над снігом,
туман над льодом,
як священний текст
над метушнею
нікчемних одноденьок,
як Новий Заповіт,
Дхаммапада, Бхагават-гіта,
епос про Гільгамеша
туман над льодом,
як священний текст
над метушнею
нікчемних одноденьок,
як Новий Заповіт,
Дхаммапада, Бхагават-гіта,
епос про Гільгамеша
2025.03.02
15:29
Прийшов якось онук до дідуся.
Навчається в одинадцятім класі.
Високий та стрункий, ну просто красень.
На нього в діда і надія вся.
Єдиний, хто продовжить може рід,
Щоб прізвище зі світу не пропало.
Із жінкою одного сина мали.
Одного сина той пусти
Навчається в одинадцятім класі.
Високий та стрункий, ну просто красень.
На нього в діда і надія вся.
Єдиний, хто продовжить може рід,
Щоб прізвище зі світу не пропало.
Із жінкою одного сина мали.
Одного сина той пусти
2025.03.02
15:19
Свобода творчості - дух для поетів,
Нікому думку їх не зупинить.
І не купить за золоту монету,
Народу правди слово в ній бринить.
Від Господа ця думка, безумовно,
І гріє, ніби сонця сяйво.
І оживляє Муза невгамовна
Нікому думку їх не зупинить.
І не купить за золоту монету,
Народу правди слово в ній бринить.
Від Господа ця думка, безумовно,
І гріє, ніби сонця сяйво.
І оживляє Муза невгамовна
2025.03.02
14:02
Вростає в мене ніч корінням,
Бо серце хвилить в час хиткий.
І неба чорне баговиння
Хапає враз думок зірки.
Стукоче, тисне, квилить, кличе,
Ганяє з часом серця струм.
Стаю до неба трохи ближче,
Бо серце хвилить в час хиткий.
І неба чорне баговиння
Хапає враз думок зірки.
Стукоче, тисне, квилить, кличе,
Ганяє з часом серця струм.
Стаю до неба трохи ближче,
2025.03.02
12:27
Вуха закрию - не слухати.
Очі заплющу - не бачити.
Серце - напруженим стукотом.
Пам'ять - пливучою качею.
Пальці зніміють до білого,
П'ястком уперто затиснуті
Прощенням невідболілого
Очі заплющу - не бачити.
Серце - напруженим стукотом.
Пам'ять - пливучою качею.
Пальці зніміють до білого,
П'ястком уперто затиснуті
Прощенням невідболілого
2025.03.02
11:57
На мить розрізана блакить
Крилом примарної жар-птиці,
І серцю вирвати кортить
Перо і вимочить в криниці,
Де у прозорих водах — кольори,
Де ніч із днем кохались,
Де сліз солоні маляри
Крилом примарної жар-птиці,
І серцю вирвати кортить
Перо і вимочить в криниці,
Де у прозорих водах — кольори,
Де ніч із днем кохались,
Де сліз солоні маляри
2025.03.02
10:33
Ув окоп залетіла граната,
Кожен другий зі взводу поліг...
Я помер. Я осліп. І це правда.
Хоч ще досі ходжу по землі.
Не приймає ні рай, ані пекло,
Що робити - не знає ніхто.
Теше кум для труни гарне деко,
Кожен другий зі взводу поліг...
Я помер. Я осліп. І це правда.
Хоч ще досі ходжу по землі.
Не приймає ні рай, ані пекло,
Що робити - не знає ніхто.
Теше кум для труни гарне деко,
2025.03.02
07:37
Із Юлія Кіма
Яке «громадське судження»?
Ти, брате, без пуття!
Зі чтива впав у збудження,
не знаючи життя.
Не це людей турбує –
Яке «громадське судження»?
Ти, брате, без пуття!
Зі чтива впав у збудження,
не знаючи життя.
Не це людей турбує –
2025.03.02
05:25
Зборола вихори вагання,
Прогнала сумнівів рої
І, зголодніла по коханню,
Здалася прагненням моїм.
Зробила правильний учинок,
Що віддала колись у бран
Любові серце удовине,
Щоб я зцілив його від ран.
Прогнала сумнівів рої
І, зголодніла по коханню,
Здалася прагненням моїм.
Зробила правильний учинок,
Що віддала колись у бран
Любові серце удовине,
Щоб я зцілив його від ран.
2025.03.01
23:14
Носії цінностей надірвалися, переобтяжені перебільшеною персональною вагою.
Солодка брехня звинуватила гірку правду у забрудненні меду дьогтем.
У запалі політичної боротьби втрачають здоровий глузд навіть ті, у кого він був.
Птиці, що надто надим
2025.03.01
22:33
Немає слів, бо що тут говорити?
Кого болить якась чужа війна?..
Авжеж, невдячних жертв лише вина
У тому, що беззахисних їх вбито.
Йде торг життям, немов взуттям на ринку,
Нечесна гра у карти на гробах.
Немає слів, бо що тут говорити?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кого болить якась чужа війна?..
Авжеж, невдячних жертв лише вина
У тому, що беззахисних їх вбито.
Йде торг життям, немов взуттям на ринку,
Нечесна гра у карти на гробах.
Немає слів, бо що тут говорити?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Гундарєв (1955) /
Проза
Читацький щоденник. Андрій Любка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Читацький щоденник. Андрій Любка
Жінко прекрасна, хліб мій насущний,
Дякую тобі сьогодні, що ти є,
Що ти напускаєш воду у ванну,
Жінко прекрасна, що змиваєш лак на нігтях…
Надзвичайно талановитого ужгородського поета Андрія Любку іноді жартома називають позашлюбним сином Андруховича…
Можна було б і погодитися з таким твердженням - звісна річ, жартома теж, але…
Гадаю, у таких, як Любка та й сам Андрухович, можливий лише один Батько - Той, хто, вибачте за тавтологію, дарує Дар.
Зайвий раз у цьому переконуєшся, коли читаєш цей справді новаторський вірш - оголений, пронизливий, навіть ризикований. Тут, ніби теми у баховській фузі, напрочуд гармонійно переплітаються: молитва «Отче наш» - вдячність Творцеві за створену Ним саме цю жінку - нарешті, пристрасна ода своїй обраниці: від «тихого погляду» до «лака на нігтях»…
Хліб мій насущний, хай буде воля твоя,
Хай грає твоя улюблена музика і горять
Ароматичні свічки, жінко прекрасна,
Я є тіло твоє, я є кров твоя, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна з таким сумним іменем,
З таким тихим поглядом і такою маленькою долонею…
2025 рік
Дякую тобі сьогодні, що ти є,
Що ти напускаєш воду у ванну,
Жінко прекрасна, що змиваєш лак на нігтях…
Надзвичайно талановитого ужгородського поета Андрія Любку іноді жартома називають позашлюбним сином Андруховича…
Можна було б і погодитися з таким твердженням - звісна річ, жартома теж, але…
Гадаю, у таких, як Любка та й сам Андрухович, можливий лише один Батько - Той, хто, вибачте за тавтологію, дарує Дар.
Зайвий раз у цьому переконуєшся, коли читаєш цей справді новаторський вірш - оголений, пронизливий, навіть ризикований. Тут, ніби теми у баховській фузі, напрочуд гармонійно переплітаються: молитва «Отче наш» - вдячність Творцеві за створену Ним саме цю жінку - нарешті, пристрасна ода своїй обраниці: від «тихого погляду» до «лака на нігтях»…
Хліб мій насущний, хай буде воля твоя,
Хай грає твоя улюблена музика і горять
Ароматичні свічки, жінко прекрасна,
Я є тіло твоє, я є кров твоя, хліб мій насущний,
Жінко прекрасна з таким сумним іменем,
З таким тихим поглядом і такою маленькою долонею…
2025 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1058 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1058 seconds