Сьогодні знову дурна. Дурна і тупа, як завжди.
«Кусок гівна» і що там ще сьогодні й завжди казав ти?
Розкричався й розкидався всім, що під руку попало.
Розізлився. Чи тобі так легше тепер стало?
 
Ну що ж, я звикла, хоча ні, мені досі боляче.
Від любові і серця розлітаються частинки колоті.
От так відполовиняться і позсихаються.
А ти прийдеш просити побачення.
На очі сльози солоні навертаються
І я не хочу знову тебе бачити.
Не на довго, як завжди, і висунуті звинувачення
Заховаю у схованку, сказавши їм «до побачення».
Бо приходить вночі усе, що зробило мені боляче.
І не дає дихнути, не дає рухнутись, руки сковує.

На ранок прокидаюсь і ще один день марно.
Ходжу, дихаю, їм, існую, прикидаюсь так гарно.
Прикидаюсь, що все добре і колись буде ще краще.
Але в кишені тримаю лезо, тепер мені ще важче.
Важко триматися і важко всміхатись, щоб нічого не запідозрилось.
Маю план і лише від того сили примножилось.
І лише тому сьогодні знову всміхаюся -
Подумки ж з усім світом прощаюся...

Обійму тебе знову, скажу, що заспокоїлась.
Скажу, що я винна і пообіцяю гарно поводитись.
Сьогодні посміхнусь усім знову і неначе забула все я.
Насправді в кишені маю прекрасне рішення я.
Тепер ніхто мені не зможе зробити боляче.
Ніхто не потопчеться на ранах розколотих.
І якщо я дурна, то тільки сьогодні, вчора й завтра.
Але зовсім скоро прийде моя правда.

І, тримаючи в кишені цей секретний дарунок,
Даю тобі мій прощальний останній цілунок.
 

жовтень, 2018 р.