Коли довго дивлюся на хвилі, я оглядаюся на себе, народжуюся знову,
На кожному гребені ці пульсуючі світло чи тіні - навівають якісь спогади,
Радощі, подорожі, навчання, безмовні панорами - швидкоплинні події,
Давно минулу війну, битви, вид госпіталю, поранених і загиблих,
Мене самого на кожному пройденому етапі - мою бездіяльну юність - близьку старість,
Підводжу підсумок моїм шістдесятьом з лишком рокам життя, і минулому,
Прагненню до високих ідеалів, безцільному, безрезультатному,
Я був тільки краплею в Господньому єдиному задумі - тільки
хвилею чи частиною хвилі,
Як одна з них, у твоєму безмежному океані.

Walt Whitman By that long scan of waves
By that long scan of waves, myself call'd back, resumed upon myself,
In every crest some undulating light or shade--some retrospect,
Joys, travels, studies, silent panoramas--scenes ephemeral,
The long past war, the battles, hospital sights, the wounded and the dead,
Myself through every by-gone phase--my idle youth--old age at hand,
My three-score years of life summ'd up, and more, and past,
By any grand ideal tried, intentionless, the whole a nothing,
And haply yet some drop within God's scheme's ensemble--some
wave, or part of wave,
Like one of yours, ye multitudinous ocean.