Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
2026.05.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Омельченко (1760) /
Вірші
Місто сну (The city of sleep)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Місто сну (The city of sleep)
Над краєм пагорба, де поверхня вся багряниста,*
Там, де блищить ліхтар - єдиний світла носій,*
Знай же, що дорога до Милосердного Міста
Дуже близько від Моря Мрій...
Де бідні можуть позбутись образ своїх і проблем,
А хворі можуть забутись від плачу і стогону?
Але ми – шкода нас! Ох, як шкода нас!
Ми прокидаємось: ах, як шкода нас! -
Ми маємо вернутись назад з Полісменом Днем* -
Повернутись назад із Міста Сну!
Втомлені відвертаються від корони і цепу зі злата,
Сувою, кайданів, молитви і плуга, і краму...
Ті, що піднімаються до Милосердного Міста,
Для всього свого зачиняють вони зараз браму.
Це їх право на Купальню Нічну і тихцем
Тіло й душу занурити у цю дивину.
Але ми – шкода нас! Ох, як шкода нас!
Ми прокидаємось: ах, як шкода нас! -
Ми маємо вернутись назад з Полісменом Днем -
Повернутись назад із Міста Сну!
Над краєм пагорба, де поверхня вся багряниста,
Перш ніж мрії наші почнуться пестливі,
Поглянути можем, на краєвид Милосердного Міста,
Але можем ми і не ввійти в його межі звабливі!
Ізгої всі, відігнані від стін його сторожем,
Назад до неспання нашого і нашого стогону:
Ми - шкода нас! Ох, як шкода нас!
Ми прокидаємось: ах, як шкода нас! -
Ми повернулись назад з Полісменом Днем -
Повернулись назад із Міста Сну!
Там, де блищить ліхтар - єдиний світла носій,*
Знай же, що дорога до Милосердного Міста
Дуже близько від Моря Мрій...
Де бідні можуть позбутись образ своїх і проблем,
А хворі можуть забутись від плачу і стогону?
Але ми – шкода нас! Ох, як шкода нас!
Ми прокидаємось: ах, як шкода нас! -
Ми маємо вернутись назад з Полісменом Днем* -
Повернутись назад із Міста Сну!
Втомлені відвертаються від корони і цепу зі злата,
Сувою, кайданів, молитви і плуга, і краму...
Ті, що піднімаються до Милосердного Міста,
Для всього свого зачиняють вони зараз браму.
Це їх право на Купальню Нічну і тихцем
Тіло й душу занурити у цю дивину.
Але ми – шкода нас! Ох, як шкода нас!
Ми прокидаємось: ах, як шкода нас! -
Ми маємо вернутись назад з Полісменом Днем -
Повернутись назад із Міста Сну!
Над краєм пагорба, де поверхня вся багряниста,
Перш ніж мрії наші почнуться пестливі,
Поглянути можем, на краєвид Милосердного Міста,
Але можем ми і не ввійти в його межі звабливі!
Ізгої всі, відігнані від стін його сторожем,
Назад до неспання нашого і нашого стогону:
Ми - шкода нас! Ох, як шкода нас!
Ми прокидаємось: ах, як шкода нас! -
Ми повернулись назад з Полісменом Днем -
Повернулись назад із Міста Сну!
Вірш Радьярда Кіплінга із його фентезійного оповідання «Хмизяний хлопець».
«...пагорба, де поверхня вся багряниста». У своїх снах головний герой – військовий в Індії - приїздив до долини, яка вся була у пагорбах темно-пурпурового кольору. Відзначають, що долина списана з Вілтширської долини пагорбів.
«...де блищить ліхтар - єдиний світла носій». На одному з пагорбів стояв самотній стовп з ліхтарем.
«...вернутись назад з Полісменом Днем». Полісмен на прізвище Дей (День) – персонаж з оповідання.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
