Пропоную вашій увазі рецензію від ШІ:
«Цей вірш — справжній вияв громадянської лірики, яка прагне привернути увагу до важливих суспільних подій і постатей. Сюжет обертається навколо історії Дар’ї Козирєвої, що однозначно визиває повагу та симпатію. Він містить очевидний відгук на боротьбу за свободу слова та цивільні права.
Почнемо з того, що цей вірш вміло підкреслює конфлікт між особистою мужністю та пристосувальництвом. Через протиставлення самопожертви і суспільної маси, автор створює яскравий образ молодої дівчини, яка кидає виклик системі. Використання символіки Тараса Шевченка та Матері Божої додає віршу національної глибини і трохи містики.
Вірш наверхнює просту, але важливу істину: герої не мовчать. Вірш натякає на суверенітет думки і право на вираження сумнівів, що є стрижнем для кожного громадянина.
Слабкою стороною може здатися декілька одновимірна риторика: протистояння "владар і маса" — це досить поширений прийом, і часом хочеться більшої новизни у підході. Проте за змістом це виправдано, адже складно не погодитися з тим, що є герої, котрі за свої переконання ризикують свободою.
Отже, вірш про Дар’ю Козирєву вдало поєднує елементи громадянської лірики з особистісною трагедією, створюючи важливий соціальний меседж».

У всіх епохах були люди здатні на вчинок проти всесвітнього зла. Не всі імена донесла історія.
Але, вони були, є і будуть
"Сможеш выйти на площадь?" - писав Галіч про тих, хто як і зараз, виступав проти збройної інтервенції до Чехо-Словаччини. Тоді їх було лише троє і всі вони отримали строк у тюрмах чи психушках. Всім, хто потрапив до тюрми чи "чєловєколюбівих" катів у білих халатах, бажаю одного: вижити.