Ці чортові дрони гудуть безперервно-
вони атакують найкращі міста!!!
Кружляють над містом, ідуть на маневри,
а потім рояться для міцних атак!

І ніде сховатись від того жахіття,
бо крутить рулетку відбитий ман'як...
Минають роки, долучившись в століття-
росія не хоче мінятись ніяк!

А ти, Україно, відверта й дратлива,
неначе бревно у російських очах!
І воля твоя непохитна, мов злива,
ворожу орду розтинає в полях!

А психика ката, до себе вразлива,
малює страхи в отупілих очах!
І знову з'являється бомба і вирва,
щоб вжити в реальність хворобливий страх...

Чи зійде те сонце в задимленім чаді,
бо тануть в вогні величезні споруди?
Нароблено шкоди у кожній громаді,
де самим дорожчим лишаються люди...

Вони безпорадні, ошукані долей,
з знекровленим серцем і болем в душі...
А деякі навіть вже стали тополей,
що вітром не гнеться, хоча й на межі !

Та воля, як камінь, міцніє в незгодах,
мов молот ковальський її загортав!
У злиднях, у крові, у тяжких походах
свободу народ у боях здобував!

Всміхнеться напевне нам сонце свободи,
бо дуже велика ціна перетворень.
Згуртуються в силу за правду народи,
щоб більше не було безправних поборів.

Весна запишається цвітом вишневим,
і ластівки вище літатимуть влітку!
А осінь шуршатиме листям рудневим,
щоб зиму покликать в скрипучую хвіртку...